Склад:
діюча речовина: linezolid;
1 мл розчину містить лінезолiду 2 мг;
допоміжні речовини: глюкоза, моногідрат; натрію цитрат; кислота лимонна безводна; натрію гідроксид*; кислота хлористоводнева розведена*; вода для ін’єкцій.
* – для коригування рН використовується 10 % розчин натрію гідроксиду або 10 % розчин кислоти хлористоводневої.
Лікарська форма.
Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування.
Код АТХ J01X X08.
Фармакодинаміка.
Лінезолід є синтетичним антибактеріальним засобом, який належить до нового класу протимікробних препаратів – оксазолідинонів. In vitro активний проти аеробних грампозитивних, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно пригнічує синтез білків у бактеріальних клітинах шляхом унікального механізму дії. Зокрема, він зв’язується з ділянкою на бактеріальній рибосомі (23S субодиниця із 50S) та перешкоджає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції.
До лінезоліду чутливі такі мікроорганізми:
˗ грампозитивні аероби Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Staphylococcus aureus;
˗ коагулазонегативні стафілококи Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;
˗ стрептококи групи C;
˗ стрептококи групи G;
˗ грампозитивні анаероби Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus sp.
Резистентні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria species, Enterobacteriaceae, Pseudomonas sp.
Фармакокінетика.
Середні показники фармакокінетики лінезоліду (стандартне відхилення) у дорослих після однократного і багатократного внутрішньовенного застосування препарату приведені в Таблиці 1.
Таблиця 1. Середнє (стандартне відхилення) показники фармакокінетики лінезоліду у дорослих
Доза лінезоліду
| Cmax, мкг/мл | Cmin, мкг/мл | Tmax, год | AUC *, мкг∙год/мл | t1/2, год | CL, мл/хв |
600 мг, внутрішньовенна ін’єкція ** одноразова доза
кожні 12 годин |
12,90 (1,60)
15,10 (2,52) |
―
3,68 (2,36) |
0,50 (0,10)
0,51 (0,03) |
80,20 (33,30)
89,70 (31,00) |
4,40 (2,40)
4,80 (1,70) |
138 (39)
123 (40) |
Доза лінезоліду
| Cmax, мкг/мл | Cmin, мкг/мл | Tmax, год | AUC *, мкг∙год/мл | t1/2, год | CL, мл/хв |
600 мг, внутрішньовенна ін’єкція ** одноразова доза
кожні 12 годин |
12,90 (1,60)
15,10 (2,52) |
―
3,68 (2,36) |
0,50 (0,10)
0,51 (0,03) |
80,20 (33,30)
89,70 (31,00) |
4,40 (2,40)
4,80 (1,70) |
138 (39)
123 (40) |
Примітки та скорочення:
* AUC для одноразової дози = AUC0 - ¥; для багаторазової дози = AUC0 - t.
**Дані стосуються дози 625 мг, внутрішньовенна доза вводилася за допомогою інфузії тривалістю 0,5 год.
Cmax – максимальна концентрація препарату у плазмі крові; Cmin – мінімальна концентрація препарату у плазмі крові; Tmax – час до досягнення Cmax; AUC – площа під кривою «концентрація − час»; t1/2 – період напіввиведення; CL – системний кліренс.
Розподіл
Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах з належною перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв’язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації препарату. Об’єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить в середньому 40-50 л.
Концентрації лінезоліду визначалися в різних рідинах в учасників досліджень фази 1 після багатократного введення лінезоліду. Відношення концентрації лінезоліду в слині до концентрації у плазмі крові становило 1,2:1, а відношення концентрації лінезоліду в поті до концентрації у плазмі крові – 0,55:1.
Метаболізм
Метаболічні шляхи лінезоліду до кінця не вивчені.
Лінезолід переважно метаболізується шляхом окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміноетоксіоцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетилгліцину (В). Передбачається, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередковується неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro. Дослідження in vitro продемонстрували, що лінезолід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450.
Виведення
Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % – у вигляді метаболіту В і 10 % – у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на канальцеву реабсорбцію. Лінезолід в калі практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3 % – у вигляді метаболіту А.
Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і нениркового кліренсу цього препарату при його вищих концентраціях. Проте ця різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний період напіввиведення.
Клінічні характеристики.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів (включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією), таких як:
- госпітальна пневмонія;
- негоспітальна пневмонія;
- інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на фоні діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилінчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae;
- неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes;
- інфекції, спричинені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.
Якщо збудники інфекції включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показано призначення комбінованої терапії.
Відома гіперчутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента препарату.
Лінозид не слід застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які медичні препарати, що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід), та протягом двох тижнів після прийому таких препаратів.
За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, Лінозид не слід призначати пацієнтам з такими супутніми клінічними станами або супутнім прийомом нижчезазначених препаратів:
- неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;
- інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи
5-НТ1-рецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренергічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин, норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон.
Особливі заходи безпеки.
Мієлосупресія
Повідомлялося про виникнення мієлосупресії (включаючи анемію, лейкопенію, панцитопенію та тромбоцитопенію) у пацієнтів, які приймають лінезолід. Після відміни лінезоліду показники параметрів крові повертались до значень, які спостерігалися до початку лікування. Ймовірно, що ризик розвитку цих ефектів пов’язаний з тривалістю лікування. У пацієнтів літнього віку застосування лінезоліду супроводжується більш високим ризиком виникнення патологічних змін крові порівняно з більш молодими пацієнтами. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від того, чи проходять вони процедури діалізу) можливе підвищення частоти розвитку тромбоцитопенії. Таким чином, ретельний моніторинг формули крові необхідний у таких пацієнтів: пацієнти з уже наявною анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває більш ніж 10-14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування таких пацієнтів бажано лише у поєднанні з ретельним контролем рівня гемоглобіну, загального аналізу крові та, по можливості, кількості тромбоцитів.
Якщо під час лікування лінезолідом розвивається значна мієлосупресія, лікування необхідно зупинити. Винятком є випадки, коли продовження лікування визнане абсолютно необхідним. У таких ситуаціях необхідно проводити ретельний моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувати відповідні стратегії лікування.
Крім того, рекомендовано щотижня проводити загальний аналіз крові (включаючи визначення рівнів гемоглобіну, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від вихідних показників аналізу крові.
У деяких пацієнтів, які отримували лінезолід більш ніж 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування), спостерігали підвищення частоти виникнення серйозної анемії. Такі пацієнти частіше потребували переливання крові. Є повідомлення, що така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід більш ніж 28 днів.
Також є повідомлення про випадки сидеробластної анемії, причому більшість пацієнтів отримувала лінезолід протягом більш ніж 28 днів. Після припинення застосування лінезоліду більшість пацієнтів повністю або частково одужували внаслідок проведення лікування анемії або навіть без лікування.
Невідповідність смертності у клінічному дослідженні за участю пацієнтів з інфекціями кровотоку, пов’язаними з використанням катетерів та спричинених грампозитивними збудниками
Є повідомлення про зростання смертності у пацієнтів із серйозними внутрішньосудинними інфекціями, спричиненими використанням катетерів, порівняно з групами лікування ванкоміцином/диклоксациліном/оксациліном. Основним фактором впливу на частоту смертності був стан грампозитивної інфекції на вихідному рівні.
Діарея та коліт, пов’язані із застосуванням антибіотиків
При застосуванні майже усіх антибіотиків, включаючи лінезолід, повідомлялося про виникнення діареї та коліту, включаючи псевдомембранозний коліт та пов’язану з Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним результатом. Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. За наявності підозри на діарею чи коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків, або підтвердження цього діагнозу необхідно припинити поточне лікування антибактеріальними препаратами (включаючи лінезолід) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказане застосування препаратів, які пригнічують перистальтику.
За винятком випадків, коли є можливість спостереження за артеріальним тиском, лінезолід не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та пацієнтам, які мають такі типи лікарських засобів, як: прямі та непрямі симпатоміметики (наприклад псевдоефедрин), вазопресори (наприклад епінефрин, норепінефрин), дофамінергічні засоби (наприклад дофамін, добутамін).
Лактоацидоз
При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактоацидозу. Пацієнти, у яких під час застосування лінезоліду виникають симптоми та прояви метаболічного ацидозу, включаючи рецидивну нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.
Дисфункція мітохондрій
Лінезолід пригнічує мітохондріальний синтез білків. У результаті цього пригнічення можуть розвиватись такі побічні реакції, як лактоацидоз, анемія та нейропатія (периферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені при застосуванні препарату протягом більш ніж 28 днів.
Серотоніновий синдром
Надходили спонтанні повідомлення про розвиток серотонінового синдрому, пов’язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)). Таким чином, одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів протипоказане (див. «Протипоказання»), за винятком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з ним застосування серотонінергічних препаратів має вирішальне значення. У таких випадках пацієнт повинен знаходитись під пильним наглядом з метою виявлення симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен розглянути можливість відміни того чи іншого препарату. Після відміни серотонінергічного препарату можливе виникнення симптоматики відміни.
Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва
Повідомлялося про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, яка іноді прогресувала до втрати зору у пацієнтів, які отримували лікування лінезолідом. Такі повідомлення в першу чергу стосувались пацієнтів, які отримували лікування протягом більш ніж 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).
Всім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадіння частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд і направити пацієнта до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає Лінозид протягом більш ніж 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.
У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користь подальшого лікування Лінозидом та потенційні ризики.
Ризик розвитку нейропатій при застосуванні лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу, зростає.
Судоми
Повідомлялося про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію лінезолідом. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризику, як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. Проте в дозах, які застосовуються для антибактеріальної терапії, він не виявляє пригнічувального впливу. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та досліджень безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних щодо пацієнтів з основними захворюваннями та/або супутнього лікування препаратами, при яких виникають певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Суперінфекція
Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався під час клінічних випробувань.
Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Є окремі повідомлення про пацієнтів, що отримували лінезолід у рекомендованих дозах, у яких спостерігали виникнення кандидозу, пов’язаного із застосуванням препарата. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування слід вживати відповідних заходів.
Особливі групи пацієнтів
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.
Порушення фертильної функції
Немає відомостей про можливість впливу лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків.
Клінічні випробування
Безпека та ефективність лінезоліду при застосуванні його протягом більш ніж 28 днів не встановлені. Досвід застосування лінезоліду для лікування пацієнтів з діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною обмежений.
Допоміжні речовини
1 мл розчину містить 50,24 мг (приблизно 15 г/300 мл) моногідрату глюкози. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом або іншими станами, пов’язаними з непереносимістю глюкози. 1 мл розчину також містить 1,64 мг (492 мг/300 мл) натрію цитрату. Вміст натрію слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим споживанням натрію.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних щодо пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі заходи безпеки»).
Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску
Є відомості про те, що у здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30-40 мм. рт. ст. порівняно зі зростанням на 11-15 мм. рт. ст. під впливом виключно лінезоліду, на 14-18 мм. рт. ст. під впливом виключно псевдоефедрину або фенілпропаноламіну та на 8-11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Відсутні дані щодо досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які виявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.
Потенційні серотонінергічні взаємодії
Наявна інформація щодо вивчення потенційних взаємодій лікарських препаратів у дослідженні за участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум’янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).
Повідомлялось про випадки розвитку серотонінового синдрому протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)). Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі «Особливі заходи безпеки».
Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами
У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менш ніж 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме: зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).
Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450
Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP450). Крім того, лінезолід не інгібує активність клінічно значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються цими основними ферментами.
Одночасне застосування лінезоліду суттєво не впливає на фармакокінетичні характеристики (S)-варфарину, який активно метаболізується за допомогою CYP2C9. Такі лікарські засоби, як варфарин і фенітоїн, які є субстратами CYP2C9, можна застосовувати разом з лінезолідом без зміни режиму дозування.
Сильні індуктори CYP 3A4
Одночасне застосування рифампіну і лінезоліду призводило до зниження Cmax лінезоліду на 21 % і зниження AUC0-12 лінезоліду на 32 %. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Механізм цієї взаємодії повністю не вивчений і може бути пов’язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші сильні індуктори печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал) можуть спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.
Антибіотики
Фармакокінетика лінезоліду і азтреонаму не змінюється при їх одночасному застосуванні цих препаратів.
Фармакокінетика лінезоліду і гентаміцину не змінюється при їх одночасному застосуванні цих препаратів.
Антиоксиданти
При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Немає адекватних даних щодо застосування лінезоліду вагітним жінкам. Повідомлялось про результати досліджень на тваринах, що продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Лінозид не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Слід припинити годування груддю протягом лікування препаратом оскільки результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливі заходи безпеки» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду і рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення названих симптомів.
Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на чутливість до лінезоліду.
Таблиця 2. Дозування та спосіб застосування препарату
Показання | Доза та спосіб застосування | Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль) | |
Пацієнти дитячого віку* (від народження до 12 років) | Діти віком від 12 років і старші та дорослі | ||
Госпітальна пневмонія | 10 мг/кг внутрішньовенно | 600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин |
10-14 |
Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією) | |||
Ускладнені інфекції шкіри та її структур | |||
Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією |
10 мг/кг внутрішньовенно |
600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин |
14-28
|
Неускладнені інфекції шкіри та її структур | < 5 років: 10 мг/кг перорально кожні 8 годин. 5–11 років: 10 мг/кг перорально кожні 12 годин | Дорослі: 400 мг перорально кожні 12 годин. Діти: 600 мг перорально кожні 12 годин |
10-14 |
Показання | Доза та спосіб застосування | Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль) | |
Пацієнти дитячого віку* (від народження до 12 років) | Діти віком від 12 років і старші та дорослі | ||
Госпітальна пневмонія | 10 мг/кг внутрішньовенно | 600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин |
10-14 |
Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією) | |||
Ускладнені інфекції шкіри та її структур | |||
Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією |
10 мг/кг внутрішньовенно |
600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин |
14-28
|
Неускладнені інфекції шкіри та її структур | < 5 років: 10 мг/кг перорально кожні 8 годин. 5–11 років: 10 мг/кг перорально кожні 12 годин | Дорослі: 400 мг перорально кожні 12 годин. Діти: 600 мг перорально кожні 12 годин |
10-14 |
* Новонароджені <7 днів. Більшість недоношених новонароджених у віці < 7 днів (< 34 тижнів гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджених і дітей старшого віку. Лікування таких новонароджених слід починати з дози 10 мг/кг кожні 12 годин. Для новонароджених з недостатньою клінічною відповіддю на препарат можна розглянути можливість застосування дози 10 мг/кг кожні 8 годин. Усі пацієнти віком до 7 днів повинні отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 годин.
Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30-120 хвилин.
При одночасному застосуванні препарату Лінозид для внутрішньовенних ін’єкцій з іншим засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.
При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату Лінозид для внутрішньовенних ін’єкцій слід промити інфузійним розчином, сумісним з препаратом Лінозид та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.
Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчин декстрози для ін’єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій.
Основні випадки несумісності
Фізична несумісність виникала, коли препарат Лінозид для внутрішньовенних ін’єкцій вводили через Y-подібний з’єднувач сумісно з такими препаратами як амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію, триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, препарат для внутрішньовенних ін’єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію.
Застосування пацієнтам літнього віку
Немає потреби в корекції дози.
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв)
Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності. Проте два основні метаболіти лінезоліду кумулюються у пацієнтів з нирковою недостатністю зі збільшеним їх накопиченням у пацієнтів з більшим ступенем тяжкості ниркової дисфункції. Незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю не рекомендують проводити корекцію дози. Однак, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважити доцільність застосування лінезоліду пацієнтам з нирковою недостатністю і потенційні ризики накопичення таких метаболітів. І лінезолід, і два метаболіти виводяться шляхом гемодіалізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Оскільки через 3 години після введення препарату приблизно 30 % дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу.
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю
Клінічні дані з цього питання обмежені, тому рекомендується призначати лінезолід лише тоді, коли очікувана перевага від лікування вища за потенційний ризик.
Діти.
Застосовують з перших днів життя.
У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на
У дітей віком від 1 тижня до 12 років застосування препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при застосуванні препарату в дозі 600 мг двічі на добу.
У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої, що досягається у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.
Специфічного антидоту немає.
Не було зареєстровано випадків передозування.
У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.
Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100,
< 1/10), нечасто (> 1/1 000, < 1/100), поодинокі (> 1/10 000, < 1/1 000), рідкісні (< 1/10 000) і частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).
Класи систем органів | Часто | Нечасто | Поодинокі | Рідкісні | Частота невідома |
Інфекції та інвазії | кандидоз (зокрема оральний та вагінальний) або грибкові інфекції | вагініт |
|
| антибіотико-асоційований коліт, включаючи псевдомембранозний коліт |
Розлади з боку системи кровообігу та лімфатичної системи |
| еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія |
|
| мієлосупресія, панцитопенія, анемія, сидеробластна анемія |
Порушення з боку імунної системи |
|
|
|
| анафілаксія |
Розлади з боку метаболізму та харчування |
|
|
|
| лактоацидоз, гіпонатріємія |
Психічні розлади |
| безсоння |
|
|
|
Неврологічні розлади | головний біль, перверсії смаку (металічний присмак) | запаморочення, гіпестезія, парестезія |
|
| серотоніновий синдром, судоми, периферична невропатія |
Розлади з боку органів зору |
| погіршення зору |
|
| зорова невропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна зорового відчуття, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору |
Розлади з боку органів слуху та лабіринту |
| дзвін у вухах |
|
|
|
Порушення з боку серця |
|
| аритмія (тахікардія) |
|
|
Судинні розлади |
| артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт | транзиторна ішемічна атака |
|
|
Шлунково-кишкові розлади | діарея, нудота, блювання | локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, послаблення випорожнень, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика |
|
| знебарвлення поверхні зубів |
Розлади гепатобіліарної системи | аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази | підвищення загального білірубіну |
|
|
|
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини |
| дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив’янка |
|
| бульозні ураження шкіри, синдром Стівенса−Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція |
Розлади з боку нирок і сечовидільної системи | підвищення азоту сечовини крові | поліурія, підвищення креатиніну | ниркова недостат-ність |
|
|
Розлади репродуктивної системи та молочних залоз |
| вульвовагі-нальні порушення |
|
|
|
Загальні розлади та порушення в місці введення |
| пропасниця, втома, гарячка, біль у місці ін’єкції, спрага, локалізований біль |
|
|
|
Дослідження | Біохімія Підвищення ЛДГ, креатинінкінази, ліпази, амілази або глюкози без голодування. Зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або зниження калію або бікарбонату | Біохімія Підвищення натрію або кальцію. Зниження глюкози без голодування. Підвищення або зниження хлоридів |
|
|
|
Гематологія Підвищення вмісту нейтрофілів або еозинофілів. Зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів | Гематологія Підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів |
|
|
|
Класи систем органів | Часто | Нечасто | Поодинокі | Рідкісні | Частота невідома |
Інфекції та інвазії | кандидоз (зокрема оральний та вагінальний) або грибкові інфекції | вагініт |
|
| антибіотико-асоційований коліт, включаючи псевдомембранозний коліт |
Розлади з боку системи кровообігу та лімфатичної системи |
| еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія |
|
| мієлосупресія, панцитопенія, анемія, сидеробластна анемія |
Порушення з боку імунної системи |
|
|
|
| анафілаксія |
Розлади з боку метаболізму та харчування |
|
|
|
| лактоацидоз, гіпонатріємія |
Психічні розлади |
| безсоння |
|
|
|
Неврологічні розлади | головний біль, перверсії смаку (металічний присмак) | запаморочення, гіпестезія, парестезія |
|
| серотоніновий синдром, судоми, периферична невропатія |
Розлади з боку органів зору |
| погіршення зору |
|
| зорова невропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна зорового відчуття, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору |
Розлади з боку органів слуху та лабіринту |
| дзвін у вухах |
|
|
|
Порушення з боку серця |
|
| аритмія (тахікардія) |
|
|
Судинні розлади |
| артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт | транзиторна ішемічна атака |
|
|
Шлунково-кишкові розлади | діарея, нудота, блювання | локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, послаблення випорожнень, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика |
|
| знебарвлення поверхні зубів |
Розлади гепатобіліарної системи | аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази | підвищення загального білірубіну |
|
|
|
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини |
| дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив’янка |
|
| бульозні ураження шкіри, синдром Стівенса−Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція |
Розлади з боку нирок і сечовидільної системи | підвищення азоту сечовини крові | поліурія, підвищення креатиніну | ниркова недостат-ність |
|
|
Розлади репродуктивної системи та молочних залоз |
| вульвовагі-нальні порушення |
|
|
|
Загальні розлади та порушення в місці введення |
| пропасниця, втома, гарячка, біль у місці ін’єкції, спрага, локалізований біль |
|
|
|
Дослідження | Біохімія Підвищення ЛДГ, креатинінкінази, ліпази, амілази або глюкози без голодування. Зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або зниження калію або бікарбонату | Біохімія Підвищення натрію або кальцію. Зниження глюкози без голодування. Підвищення або зниження хлоридів |
|
|
|
Гематологія Підвищення вмісту нейтрофілів або еозинофілів. Зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів | Гематологія Підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів |
|
|
|
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.
Не заморожувати.
Розчин для інфузій необхідно використати відразу після відкриття.
Упаковка.
300 мл розчину в безбарвному скляному флаконі з гумовою пробкою з тефлоновим покриттям і комбінованим алюмінієвим ковпачком типу Flip off; 1 флакон в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Заявник.
УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш., Туреччина / WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S., Turkey.
Виробник.
Мефар Ілач Сан. А.Ш., Туреччина / Mefar Ilac SanA.S., Turkey.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой – Пендик/Стамбул, Туреччина / Ramazanoglu MahEnsar CadNo. 20, 34906 Kurtkoy – Pendik/Istanbul, Turkey.