Аміцитрон екстратаб інструкція, показання, склад, побічні ефекти, ціни в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМІЦРРўР РћРќ^В® ЕКСТРАТАБ

Склад:

діючі речовини: 1 таблетка містить парацетамолу 650 РјРі, фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґСѓ 10 РјРі, С Р»РѕСЂС„РµРЅС–СЂР°РјС–РЅСѓ малеату 4 РјРі;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, РєСЂРѕС РјР°Р»СЊ картопляний, гідроксипропілцелюлоза, РїРѕРІС–РґРѕРЅ, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), титану РґС–РѕРєСЃРёРґ (E 171), РєРѕРїРѕРІС–РґРѕРЅ, тригліцерид середнього ланцюга, полідекстроза (Р• 1200), поліетиленгліколь (макрогол), метилпарабен (метилпарагідроксибензоат) (Р• 218).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

РћСЃРЅРѕРІРЅС– фізико-С С–РјС–С‡РЅС– властивості: таблетки довгастої форми Р· двоопуклою РїРѕРІРµСЂС РЅРµСЋ, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без РїСЃРёС РѕР»РµРїС‚РёРєС–РІ. РљРѕРґ РђРўРҐ N02B E51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Парацетамол має знеболювальний та жарознижувальний ефект. РњРµС Р°РЅС–Р·Рј Р№РѕРіРѕ РґС–С— полягає Сѓ РїСЂРёРіРЅС–ченні синтезу простагландинів та впливі РЅР° центр терморегуляції Сѓ гіпоталамусі.

Фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґ – симпатоміметичний амінофілін, О±-адреноміметик, СЏРєРёР№ Р·Р° СЂР°С СѓРЅРѕРє судинозвужувальної РґС–С— зменшує набряк та гіперемію СЃР»РёР·РѕРІРёС РѕР±РѕР»РѕРЅРѕРє РІРµСЂС РЅС–С РґРёС Р°Р»СЊРЅРёС С€Р»СЏС С–РІ та РїСЂРёРґР°С‚РєРѕРІРёС РїР°Р·СѓС РЅРѕСЃР°.

Хлорфеніраміну малеат – антигістамінний засіб Р· класу алкіламінів, блокатор Рќ₁-РіС–СЃС‚Р°РјС–РЅРµСЂРіС–С‡РЅРёС СЂРµС†РµРїС‚РѕСЂС–РІ. Чинить протиалергічну РґС–СЋ, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж РІ РѕС‡Р°С С– РЅРѕСЃС–. Терапевтичний ефект розвивається протягом однієї РіРѕРґРёРЅРё після перорального застосування та триває 24 РіРѕРґРёРЅ.

Складові препарату метаболізуються незалежно один від одного.

Фармакокінетика.

Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується Сѓ шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС– досягається через 30-60 С РІРёР»РёРЅ. Період напіввиведення становить 1-4 РіРѕРґРёРЅРё. Р С–РІРЅРѕРјС–СЂРЅРѕ розподіляється РїРѕ РІСЃС–С СЂС–РґРёРЅР°С РѕСЂРіР°РЅС–Р·РјСѓ. Зв’язування Р· білками плазми РєСЂРѕРІС– варіабельне. Виводиться переважно нирками Сѓ формі РєРѕРЅвЂ™СЋРіРѕРІР°РЅРёС РјРµС‚Р°Р±РѕР»С–С‚С–РІ.

Фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґ легко всмоктується Сѓ шлунково-кишковому тракті, однак внаслідок інтенсивного передсистемного метаболізму, переважно Сѓ РµРЅС‚РµСЂРѕС†РёС‚Р°С , системна біодоступність становить лише 40 %. Максимальна концентрація РІ плазмі РєСЂРѕРІС– досягається через 1-2 РіРѕРґРёРЅРё після РїСЂРёР№РѕРјСѓ. Період напіввиведення Р· плазми РєСЂРѕРІС– становить 2-3 РіРѕРґРёРЅРё. Після абсорбції фенілефрин інтенсивно біотрансформується Сѓ печінці С– виводиться С–Р· сечею переважно Сѓ вигляді метаболітів, менше 20 % РґРѕР·Рё виводиться Сѓ незміненому вигляді.

Хлорфеніраміну малеат РґРѕР±СЂРµ всмоктується Сѓ шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація Сѓ плазмі РєСЂРѕРІС– досягається через 1-4 РіРѕРґРёРЅРё після РїСЂРёР№РѕРјСѓ внутрішньо. Р’С–РЅ РїСЂРѕС РѕРґРёС‚СЊ через плаценту та виділяється Сѓ РіСЂСѓРґРЅРµ молоко. Добре зв’язується Р· протеїнами плазми, повністю метаболізується РІ організмі. Період напіврозпаду становить 8 РіРѕРґРёРЅ. Виводиться РІ РѕСЃРЅРѕРІРЅРѕРјСѓ С–Р· СЃРµС‡РµСЋ Сѓ вигляді метаболітів.

Клінічні С Р°СЂР°РєС‚РµСЂРёСЃС‚РёРєРё.

Показання.

Симптоматичне лікування РіСЂРёРїСѓ та застуди: зниження температури, усунення головного болю, болю Сѓ РјвЂ™СЏР·Р°С С‚Р° СЃСѓРіР»РѕР±Р°С , набряку слизової оболонки РґРёС Р°Р»СЊРЅРёС С€Р»СЏС С–РІ.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Тяжкі серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅС– Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏ, включаючи порушення провідності, тяжку форму ішемічної С РІРѕСЂРѕР±Рё серця, тяжкі Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏ РєРѕСЂРѕРЅР°СЂРЅРёС Р°СЂС‚РµСЂС–Р№, виражений атеросклероз.

Тяжка форма артеріальної гіпертензії.

Порушення кровотворення.

Р—Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏ РєСЂРѕРІС–.

Лейкопенія.

Виражена анемія.

Закритокутова глаукома.

Епілепсія.

Р‘СЂРѕРЅС С–Р°Р»СЊРЅР° астма.

Пілородуоденальна обструкція.

Виразкова С РІРѕСЂРѕР±Р° шлунка Сѓ стадії загострення.

Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.

Вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (про що свідчить гемолітична анемія).

Вроджена гіпербілірубінемія (у т. ч. синдром Жильбера).

Цукровий діабет.

Гіпертиреоз.

Р¤РµРѕС СЂРѕРјРѕС†РёС‚РѕРјР°.

Обструкція шийки сечового РјС–С СѓСЂР°.

Р—Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏ уретри та РїРµСЂРµРґРјС–С СѓСЂРѕРІРѕС— залози, що супроводжуються утрудненням сечовипускання.

Алкоголізм.

Період вагітності або годування груддю.

Дитячий вік до 12 років.

Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Не застосовувати одночасно з трициклічними антидепресантами або β-адреноблокаторами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися РїСЂРё застосуванні Р· метоклопрамідом та домперидоном С– зменшуватися РїСЂРё застосуванні Р· С РѕР»РµСЃС‚РёСЂР°РјС–РЅРѕРј. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), СЏРєС– стимулюють активність РјС–РєСЂРѕСЃРѕРјР°Р»СЊРЅРёС С„РµСЂРјРµРЅС‚С–РІ печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу РЅР° печінку внаслідок підвищення ступеня Р№РѕРіРѕ перетворення РЅР° гепатотоксичні метаболіти. РџСЂРё одночасному застосуванні парацетамолу Р· РіРµРїР°С‚отоксичними засобами збільшується токсичний вплив РЅР° печінку. Одночасне застосування РІРёСЃРѕРєРёС РґРѕР· парацетамолу Р· ізоніазидом підвищує СЂРёР·РёРє розвитку гепатотоксичного СЃРёРЅРґСЂРѕРјСѓ. Антикоагулянтний ефект варфарину та С–РЅС€РёС РєСѓРјР°СЂРёРЅС–РІ може посилюватися РїСЂРё одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу та підвищувати СЂРёР·РёРє кровотечі; періодичний РїСЂРёР№РѕРј РЅРµ має значного ефекту. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. РќРµ застосовувати одночасно Р· алкоголем.

Фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґ РЅРµ слід застосовувати Р· О±-блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами, фенотіазиновими РїРѕС С–РґРЅРёРјРё (наприклад прометазином), Р±СЂРѕРЅС РѕРґРёР»Р°С‚Р°С‚РѕСЂРЅРёРјРё симпатоміметичними засобами, гуанетидином, наперстянкою, метилдопою, глюкокортикостероїдами; препаратами, що впливають РЅР° апетит, амфетаміноподібними РїСЃРёС РѕСЃС‚РёРјСѓР»СЏС‚РѕСЂР°РјРё, алкалоїдами ріжків, іншими препаратами, що стимулюють центральну нервову систему, теофіліном. РќРµ слід застосовувати разом Р· іншими судинозвужувальними засобами (РїСЂРё Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕРјСѓ С€Р»СЏС Сѓ введення РѕСЃС‚Р°РЅРЅС–С ). Одночасний РїСЂРёР№РѕРј фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґСѓ та С–РЅС€РёС СЃРёРјРїР°С‚РѕРјС–РјРµС‚РёРєС–РІ може призвести РґРѕ додаткової стимуляції центральної нервової системи РґРѕ надзвичайно РІРёСЃРѕРєРѕРіРѕ СЂС–РІРЅСЏ, що супроводжується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також С–РјРѕРІС–СЂРЅС– напади СЃСѓРґРѕРј. РћРєСЂС–Рј цього, одночасний РїСЂРёР№РѕРј С–РЅС€РёС СЃРёРјРїР°С‚РѕРјС–РјРµС‚РёРєС–РІ разом С–Р· фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґРѕРј може призвести РґРѕ посилення судинозвужувальної РґС–С— або серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— РґС–С— Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕРіРѕ Р· С†РёС РґРІРѕС РјРµРґРёС‡РЅРёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ. Слід Р· обережністю застосовувати Р· гормонами щитовидної залози, препаратами, що впливають РЅР° серцеву провідність (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати). Одночасний РїСЂРёР№РѕРј фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґСѓ Р· ОІ-адреноблокаторами може призвести РґРѕ артеріальної гіпертензії та надмірної брадикардії Р· можливою серцевою блокадою. Фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґ може спричиняти розвиток гіпертонічного РєСЂРёР·Сѓ або аритмії РїСЂРё одночасному застосуванні Р· іншими адреноміметиками або інгібіторами MAO, спричинити тяжку артеріальну гіпертензію РїСЂРё поєднанні Р· індометацином та бромокрептином. РџСЂРё одночасному застосуванні Р· препаратами, що зумовлюють виведення калію, наприклад Р· деякими діуретиками типу фуросеміду, можливе посилення гіпокаліємії та зменшення артеріальної чутливості РґРѕ РІР°Р·РѕРїСЂРµСЃРѕСЂРЅРёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ.

Можливе посилення судинозвужувальної РґС–С— препарату РїСЂРё одночасному Р№РѕРіРѕ застосуванні Р·С– СЃС‚имуляторами пологової діяльності та аритмій РїСЂРё застосуванні Р· анестетиками. Можливе значне підвищення артеріального тиску РїСЂРё одночасному внутрішньовенному введенні алкалоїдів споришу. Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину. Атропіну сульфат блокує рефлекторну брадикардію, спричинену фенілефрином, та збільшує вазопресорну РІС–РґРїРѕРІС–РґСЊ РЅР° фенілефрин.

Хлорфенірамін посилює РґС–СЋ Р»С–РєР°СЂСЃСЊРєРёС Р·Р°СЃРѕР±С–РІ, що пригнічують функцію центральної нервової системи (транквілізаторів, РіС–РїРЅРѕС‚РёС‡РЅРёС Р·Р°СЃРѕР±С–РІ, барбітуратів, анестетиків, інгібіторів РњРђРћ, С‚СЂРёС†РёРєР»С–С‡РЅРёС Р°РЅС‚РёРґРµРїСЂРµСЃР°РЅС‚С–РІ, Р°РЅС‚РёРїР°СЂРєС–РЅСЃРѕРЅС–С‡РЅРёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ, РЅР°СЂРєРѕС‚РёС‡РЅРёС Р°РЅР°Р»РіРµС‚РёРєС–РІ, Р° також  алкоголю), посилює Р°РЅС‚РёС РѕР»С–РЅРµСЂРіС–С‡РЅСѓ РґС–СЋ атропіну, спазмолітиків. Хлорфенірамін може пригнічувати РґС–СЋ антикоагулянтів С– взаємодіяти Р· прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Одночасне застосування контрацептивів може призвести РґРѕ зниження ефективності антигістамінного компонента препарату.

Особливості застосування.

Слід уникати одночасного застосування Р· іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та РіСЂРёРїСѓ, лікарськими засобами, що містять парацетамол. Лікарський засіб РЅРµ рекомендується застосовувати одночасно Р· седативними, СЃРЅРѕРґС–Р№РЅРёРјРё засобами через підвищений СЂРёР·РёРє гепатотоксичності. Пацієнтам, СЏРєС– застосовують варфарин чи РїРѕРґС–Р±РЅС– препарати, СЏРєС– мають антикоагулянтний ефект, перед застосуванням препарату РЅРµРѕР±С С–РґРЅРѕ порадитися Р· лікарем. Пацієнтам Р· артритами легкої форми, СЏРєС– вимушені застосовувати аналгетики кожен день, перед застосуванням препарату РЅРµРѕР±С С–РґРЅРѕ проконсультуватися Р· лікарем. Тривале застосування парацетамолу, особливо Сѓ комбінації Р· іншими аналгетиками, може призводити РґРѕ необоротного пошкодження РЅРёСЂРѕРє та СЂРёР·РёРєСѓ розвитку РЅРёСЂРєРѕРІРѕС— недостатності (аналгетичної нефропатії).

РџСЂРё Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏС РїРµС‡С–РЅРєРё або РЅРёСЂРѕРє перед застосуванням препарату потрібно порадитися Р· Р»С–карем. Слід РІСЂР°С РѕРІСѓРІР°С‚Рё, що Сѓ С РІРѕСЂРёС С–Р· алкогольними нециротичними ураженнями печінки збільшується СЂРёР·РёРє гепатотоксичної РґС–С— парацетамолу. Пацієнтам Р· печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (Л‚ 9 балів Р·Р° шкалою Чайлда – П’ю) цей лікарський засіб слід застосовувати Р· обережністю. РЈ разі РЅРёСЂРєРѕРІРѕС— недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Л‚ 10 РјР»/С РІ) лікарю слід оцінити співвідношення СЂРёР·РёРє/користь РґРѕ початку застосування препарату. РќРµРѕР±С С–РґРЅРµ корегування РґРѕР·Рё та забезпечення постійного моніторингу.

Препарат може впливати РЅР° результати Р»Р°Р±РѕСЂР°С‚РѕСЂРЅРёС РґРѕСЃР»С–РґР¶РµРЅСЊ щодо вмісту РІ РєСЂРѕРІС– глюкози та сечової кислоти. Протягом застосування парацетамолу Сѓ С‚РµСЂР°РїРµРІС‚РёС‡РЅРёС РґРѕР·Р°С РјРѕР¶Р»РёРІРµ підвищення аланінамінотрансферази.

Лікарський засіб містить парацетамол, СЏРєРёР№ через гепатотоксичність РЅРµ можна застосовувати довше та Сѓ Р±С–Р»СЊС€РёС РґРѕР·Р°С , РЅС–Р¶ рекомендується Сѓ розділі «Спосіб застосування та РґРѕР·РёВ». Гостре або С СЂРѕРЅС–С‡РЅРµ передозування може призводити РґРѕ тяжкого ураження печінки та Сѓ РїРѕРѕРґРёРЅРѕРєРёС РІРёРїР°РґРєР°С вЂ“ РґРѕ летального наслідку. Тривалий РїСЂРёР№РѕРј може призводити РґРѕ С‚СЏР¶РєРёС СѓСЃРєР»Р°РґРЅРµРЅСЊ Р· Р±РѕРєСѓ печінки, С‚Р°РєРёС СЏРє цироз. Тривале застосування РІРёСЃРѕРєРёС РґРѕР· може призводити РґРѕ ураження печінки та РЅРёСЂРѕРє. Велика кількість медикаментів, що застосовують одночасно, алкоголізм, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати СЂРёР·РёРє гепатотоксичності парацетамолу Сѓ С‚РµСЂР°РїРµРІС‚РёС‡РЅРёС РґРѕР·Р°С . РЈ пацієнтів Р· тяжкими інфекціями, такими СЏРє сепсис, СЏРєС– супроводжуються зниженням СЂС–РІРЅСЏ глутатіону, РїСЂРё РїСЂРёР№РѕРјС– парацетамолу може підвищитися СЂРёР·РёРє виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу С” глибоке, прискорене чи утруднене РґРёС Р°РЅРЅСЏ, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися РґРѕ лікаря Сѓ разі РїРѕСЏРІРё С†РёС СЃРёРјРїС‚РѕРјС–РІ.

Амінофіліни можуть спричиняти порушення функцій центральної нервової системи та, СЏРє наслідок, викликати РїРѕСЏРІСѓ СЃСѓРґРѕРј. Фенілефрин може спричинити серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅСѓ недостатність Р· проявами артеріальної гіпотензії. Р’ зв’язку Р· цим препарат Аміцитрон^В® Екстратаб потрібно застосовувати Р· обережністю пацієнтам літнього РІС–РєСѓ та С РІРѕСЂРёРј РЅР° серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅС– Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏ.

Препарат має призначати лікар тільки після оцінки співвідношення СЂРёР·РёРє/користь Сѓ С‚Р°РєРёС РІРёРїР°РґРєР°С : артеріальна гіпертензія, порушення серцевого ритму, ішемічна С РІРѕСЂРѕР±Р° серця, С РІРѕСЂРѕР±Р°/СЃРёРЅРґСЂРѕРј Рейно, підвищений внутрішньоочний тиск, розлади сечовипускання, гіпертрофія простати, панкреатит.

РџС–Рґ час лікування препаратом РЅРµ слід застосовувати седативні/СЃРЅРѕРґС–Р№РЅС– лікарські засоби (особливо барбітурати), СЏРєС– підвищують седативну РґС–СЋ Р°РЅС‚РёРіС–СЃС‚Р°РјС–РЅРЅРёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ (С Р»РѕСЂС„РµРЅС–СЂР°РјС–РЅСѓ).

Якщо Р·Р° рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, РЅРµРѕР±С С–РґРЅРёР№ контроль функціонального стану печінки та картини периферичної РєСЂРѕРІС–.

РќРµ перевищувати Р·Р°Р·РЅР°С‡РµРЅРёС РґРѕР·.

Під час приймання препарату забороняється вживати алкоголь.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб не рекомендується застосовувати у період вагітності.

Під час прийому лікарського засобу жінкам слід припинити годування груддю.

Здатність впливати РЅР° швидкість реакції РїСЂРё керуванні автотранспортом або іншими РјРµС Р°РЅС–Р·РјР°РјРё.

Через можливість виникнення сонливості слід утриматися РІС–Рґ керування транспортними засобами, роботи Р· іншими РјРµС Р°РЅС–Р·РјР°РјРё протягом 4 РіРѕРґРёРЅ після застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та діти віком від 12 років: 1 таблетка кожні 4 години. Запивати водою. Максимальну добову дозу – 6 таблеток протягом доби – не слід перевищувати.

Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.

Діти

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

Передозування.

РџСЂРё передозуванні парацетамолу можливе ураження печінки Сѓ РґРѕСЂРѕСЃР»РёС , СЏРєС– прийняли 10 Рі С– більше парацетамолу, та Сѓ дітей, СЏРєС– прийняли парацетамол Сѓ РґРѕР·С– понад 150 РјРі/РєРі маси тіла. Може призвести РґРѕ ураження печінки застосування 5 Рі або більше парацетамолу Сѓ пацієнтів Р· факторами СЂРёР·РёРєСѓ (тривалий РїСЂРёР№РѕРј карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, РїСЂРёРјС–РґРѕРЅСѓ, рифампіцину, Р·РІС–СЂРѕР±РѕСЋ або С–РЅС€РёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ, СЏРєС– індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад порушення С Р°СЂС‡РѕРІРѕС— поведінки, ВІЛ-інфекція, голодування, муковісцидоз, РєР°С РµРєСЃС–СЏ).

Симптоми передозування парацетамолом в перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

РџСЂРё тривалому застосуванні парацетамолу Сѓ РІРµР»РёРєРёС РґРѕР·Р°С Р· Р±РѕРєСѓ органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія (Сѓ С‚. С‡. нейтропенія), тромбоцитопенія. РџСЂРё РїСЂРёР№РѕРјС– РІРµР»РёРєРёС РґРѕР· Р· Р±РѕРєСѓ центральної нервової системи можливі запаморочення, РїСЃРёС РѕРјРѕС‚РѕСЂРЅРµ збудження, порушення орієнтації, порушення СЃРЅСѓ; Р· Р±РѕРєСѓ сечовидільної системи – нефротоксичність (РЅРёСЂРєРѕРІР° коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); Р· Р±РѕРєСѓ системи травлення – гепатонекроз.

Симптоми передозування фенілефрином: РїСЂРё передозуванні можливе посилення РїСЂРѕСЏРІС–РІ РїРѕР±С–С‡РЅРёС СЂРµР°РєС†С–Р№, особливо РїСЂРё тривалому застосуванні. Можуть спостерігатися підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, біль та дискомфорт Сѓ ділянці серця, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, задишка, некардіогенний набряк легень, збудження, СЃСѓРґРѕРјРё, головний біль, тремор, порушення СЃРЅСѓ, занепокоєння, тривога, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, РїСЃРёС РѕР·Рё Р· галюцинаціями, безсоння, слабкість, анорексія, нудота, блювання, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття С РѕР»РѕРґСѓ Сѓ РєС–РЅС†С–РІРєР°С , парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищена пітливість, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження РїРµСЂРёС„РµСЂРёС‡РЅРёС СЃСѓРґРёРЅ, зменшення притоку РєСЂРѕРІС– РґРѕ життєво РІР°Р¶Р»РёРІРёС РѕСЂРіР°РЅС–РІ, що може призвести РґРѕ погіршення кровопостачання РЅРёСЂРѕРє, метаболічного ацидозу, зростання навантаження РЅР° серце внаслідок збільшення загального РѕРїРѕСЂСѓ РїРµСЂРёС„РµСЂРёС‡РЅРёС СЃСѓРґРёРЅ. Тяжкі наслідки звуження СЃСѓРґРёРЅ частіше можуть зустрічатися Сѓ пацієнтів С–Р· гіповолемією Р№ тяжкою брадикардією.

РџСЂРё передозуванні С Р»РѕСЂС„РµРЅС–СЂР°РјС–РЅРѕРј можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, СЃСѓС С–СЃС‚СЊ шкіри та СЃР»РёР·РѕРІРёС РѕР±РѕР»РѕРЅРѕРє, підвищення температури тіла, С‚Р°С С–РєР°СЂРґС–СЏ, атонія кишечнику. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження центральної нервової системи (РїСЃРёС РѕРјРѕС‚РѕСЂРЅРµ збудження, порушення моторної координації, гіперрефлексія, СЃСѓРґРѕРјРё), Р° потім – пригнічення, сонливість, порушення свідомості, СЏРєС– супроводжуються розладами РґРёС Р°РЅРЅСЏ та порушенням роботи серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж РґРѕ СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— недостатності).

Лікування. РџСЂРё передозуванні РЅРµРѕР±С С–РґРЅР° швидка медична РґРѕРїРѕРјРѕРіР°. Для надання швидкої медичної РґРѕРїРѕРјРѕРіРё пацієнта слід негайно доставити Сѓ лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть РЅРµ відображати тяжкості передозування чи СЂРёР·РёРєСѓ ураження органів.

Слід розглянути доцільність лікування активованим вугіллям, якщо надмірна РґРѕР·Р° парацетамолу була прийнята РІ РјРµР¶Р°С 1 РіРѕРґРёРЅРё. Концентрацію парацетамолу РІ плазмі РєСЂРѕРІС– слід вимірювати через 4 РіРѕРґРёРЅРё або пізніше після РїСЂРёР№РѕРјСѓ (більш ранні концентрації С” недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 РіРѕРґРёРЅ після РїСЂРёР№РѕРјСѓ парацетамолу, але максимальний Р·Р°С РёСЃРЅРёР№ ефект отримують РїСЂРё Р№РѕРіРѕ застосуванні протягом 8 РіРѕРґРёРЅ після РїСЂРёР№РѕРјСѓ. Ефективність антидоту СЂС–Р·РєРѕ знижується після цього часу. Р—Р° РЅРµРѕР±С С–РґРЅРѕСЃС‚С– пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн Р·РіС–РґРЅРѕ Р· рекомендованими дозами. Р—Р° відсутності блювання може бути застосований перорально метіонін СЏРє РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅР° альтернатива Сѓ РІС–РґРґР°Р»РµРЅРёС СЂР°Р№РѕРЅР°С РїРѕР·Р° лікарнею.

РџСЂРё передозуванні фенілефрином та С Р»РѕСЂС„РµРЅС–СЂР°РјС–РЅРѕРј РЅРµРѕР±С С–РґРЅР° симптоматична терапія, РїСЂРё тяжкій гіпертензії – застосування О±-адреноблокаторів.

Побічні реакції.

У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.

РЈ СЂС–РґРєС–СЃРЅРёС РІРёРїР°РґРєР°С РјРѕР¶СѓС‚СЊ спостерігатися такі небажані ефекти після тривалого застосування Сѓ РєС–Р»СЊРєРѕСЃС‚СЏС , що перевищують рекомендовані РґРѕР±РѕРІС– РґРѕР·Рё:

Р· Р±РѕРєСѓ нервової системи: головний біль, слабкість, шум Сѓ РІСѓС Р°С , запаморочення, РїСЃРёС РѕРјРѕС‚РѕСЂРЅРµ збудження С– порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття тривоги, відчуття СЃС‚СЂР°С Сѓ, порушення СЃРЅСѓ, сонливість, безсоння, РґРёСЃРєiнезiСЏ, відчуття поколювання та тяжкості РІ РєС–РЅС†С–РІРєР°С , дратівливість або знервованість, тремор, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, СЃСѓРґРѕРјРё, епілептичні напади, РєРѕРјР°, Р·РјС–РЅРё поведінки;

Р· Р±РѕРєСѓ органів Р·РѕСЂСѓ: СЃСѓС С–СЃС‚СЊ слизової оболонки очей, порушення Р·РѕСЂСѓ та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску;

Р· Р±РѕРєСѓ серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— системи: С‚Р°С С–РєР°СЂРґС–СЏ, рефлекторна брадикардія, аритмія, задишка, біль Сѓ РґС–лянці серця, підвищення артеріального тиску (особливо Сѓ пацієнтів Р· артеріальною гіпертензією), відчуття припливу РєСЂРѕРІС– РґРѕ обличчя, синці чи кровотечі; РїСЂРё тривалому застосуванні Сѓ РІРёСЃРѕРєРёС РґРѕР·Р°С РјРѕР¶Р»РёРІР° дистрофія міокарда;

з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, у т. ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в ділянці серця), агранулоцитоз, тромбоцитоз, тромбоцитопенія; кровотечі, синці; коливання рівнів глюкози в крові.

Р· Р±РѕРєСѓ РґРёС Р°Р»СЊРЅРѕС— системи: Р±СЂРѕРЅС РѕСЃРїР°Р·Рј Сѓ пацієнтів, С‡СѓС‚Р»РёРІРёС РґРѕ ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) та С–РЅС€РёС РЅРµСЃС‚РµСЂРѕС—РґРЅРёС РїСЂРѕС‚РёР·Р°РїР°Р»СЊРЅРёС Р»С–РєР°СЂСЃСЊРєРёС Р·Р°СЃРѕР±С–РІ;

Р· Р±РѕРєСѓ травного тракту: печія, нудота, блювання, СЃСѓС С–СЃС‚СЊ Сѓ роті, гіперсалівація, дискомфорт С– біль РІ епігастрії, диспепсія, зниження апетиту, анорексія, запор, діарея, метеоризм;

Р· Р±РѕРєСѓ гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності РїРµС‡С–РЅРєРѕРІРёС С„РµСЂРјРµРЅС‚С–РІ, СЏРє правило, без розвитку жовтяниці, дискінезія Р¶РѕРІС‡РѕРІРёРІС–РґРЅРёС С€Р»СЏС С–РІ, гепатит, жовтяниця, гепатонекроз (дозозалежний ефект);

з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;

з боку сечовидільної системи: ниркова коліка та інтерстиційний нефрит, затримка сечовипускання, утруднення сечовиділення, асептична піурія;

Р· Р±РѕРєСѓ шкіри та РїС–РґС€РєС–СЂРЅРёС С‚РєР°РЅРёРЅ: блідість С€РєС–СЂРЅРёС РїРѕРєСЂРѕРІС–РІ, РІРёСЃРёРї, свербіж, ексфоліативний дерматит;

Р· Р±РѕРєСѓ С–РјСѓРЅРЅРѕС— системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, РІРёСЃРёРї РЅР° шкірі С– СЃР»РёР·РѕРІРёС РѕР±РѕР»РѕРЅРєР°С (зазвичай генералізований, еритематозний РІРёСЃРёРї, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (Сѓ С‚. С‡. СЃРёРЅРґСЂРѕРј Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (СЃРёРЅРґСЂРѕРј Лайєлла).

Інші: СЃСѓС С–СЃС‚СЊ Сѓ РЅРѕСЃС–.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Р’РёСЂРѕР±РЅРёРє.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

РњС–СЃС†РµР·РЅР°С РѕРґР¶РµРЅРЅСЏ РІРёСЂРѕР±РЅРёРєР° та Р№РѕРіРѕ адреса місця провадження діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.