Аміцитрон форте інструкція, показання, склад, побічні ефекти, ціни в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМІЦРРўР РћРќ^В® ФОРТЕ

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 саше містить парацетамолу 650 РјРі, фенілефрину РіС–РґСЂРѕС Р»РѕСЂРёРґСѓ 10 РјРі, феніраміну малеату 20 РјРі, кислоти аскорбінової 50 РјРі;

допоміжні речовини: СЃР°С Р°СЂРѕР·Р°, барвник жовтий Р·Р°С С–Рґ FCF (E 110), кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, ароматизатор лимонний натуральний.

Лікарська форма. Порошок для орального розчину.

Порошок білого кольору, в якому допускаються вкраплення блідо-жовтого та/або оранжевого кольору.

Назва та РјС–СЃС†РµР·РЅР°С РѕРґР¶РµРЅРЅСЏ РІРёСЂРѕР±РЅРёРєР°.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики С– антипіретики. Парацетамол, комбінації без РїСЃРёС РѕР»РµРїС‚РёРєС–РІ.

РљРѕРґ РђРўРЎ N02B E51.

Жарознижувальний, болезаспокійливий, антигістамінний, судинозвужувальний комбінований препарат, РґС–СЏ СЏРєРѕРіРѕ зумовлена властивостями компонентів, СЏРєС– РІС РѕРґСЏС‚СЊ РґРѕ Р№РѕРіРѕ складу.

Парацетамол чинить жарознижувальну, болезаспокійливу та протизапальну РґС–СЋ. Парацетамол переважно пригнічує синтез простагландинів Сѓ центральній нервовій системі С– меншою РјС–СЂРѕСЋ впливає РЅР° периферичну нервову систему, блокуючи проведення Р±РѕР»СЊРѕРІРёС С–РјРїСѓР»СЊСЃС–РІ.

Добре абсорбується, проникає РєСЂС–Р·СЊ плацентарний бар’єр, Сѓ незначній кількості потрапляє РІ РіСЂСѓРґРЅРµ молоко, метаболізується Сѓ печінці, виводиться нирками, період напіввиведення – 1-4 РіРѕРґРёРЅРё. Тривалість РґС–С— – 3-4 РіРѕРґРёРЅРё.

Фенірамін – антигістамінний засіб, блокатор РіС–СЃС‚Р°РјС–РЅРЅРёС Рќ₁-рецепторів РЅР° РµС„РµРєС‚РѕСЂРЅРёС РєР»С–С‚РёРЅР°С , зменшує проникність СЃСѓРґРёРЅ, попереджає розвиток набряку тканин, зменшує вираженість РјС–СЃС†РµРІРёС РµРєСЃСѓРґР°С‚РёРІРЅРёС РїСЂРѕС†РµСЃС–РІ, усуває сльозотечу, свербіж очей та РЅРѕСЃР°.

Добре абсорбується, метаболізується у печінці, виводиться переважно нирками, період напіввиведення – 16-18 годин.

Фенілефрин – симпатоміметик, СЏРєРёР№ здебільшого стимулює О±-адренорецептори, чинить судинозвужувальну РґС–СЋ, зменшує набряк слизової оболонки РЅРѕСЃР° С– РїСЂРёРґР°С‚РєРѕРІРёС РїР°Р·СѓС .

Дія фенілефрину настає швидко С– триває близько 20 С РІ. Метаболізується Сѓ печінці або Сѓ травному тракті, виводиться нирками.

РђСЃРєРѕСЂР±С–РЅРѕРІР° кислота компенсує підвищену потребу Сѓ вітаміні РЎ РїСЂРё СЂРµСЃРїС–СЂР°С‚РѕСЂРЅРёС С–РЅС„РµРєС†С–СЏС , посилює неспецифічну резистентність організму.

Швидко абсорбується, метаболізується у печінці, виводиться нирками.

Показання для застосування.

Симптоматичне лікування РіРѕСЃС‚СЂРёС СЂРµСЃРїС–СЂР°С‚РѕСЂРЅРёС С–РЅС„РµРєС†С–Р№ та РіСЂРёРїСѓ: підвищеної температури тіла, головного болю, закладеності РЅРѕСЃР°, нежитю, болю та ломоти Сѓ РјвЂ™СЏР·Р°С .

Протипоказання.

Підвищена чутливість РґРѕ компонентів препарату; пілородуоденальна обструкція; гострий панкреатит; тяжкі порушення функції печінки та/або РЅРёСЂРѕРє; вроджені гіпербілірубінемії (Сѓ С‚. С‡. СЃРёРЅРґСЂРѕРј Жильбера); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; цукровий діабет; гіпертиреоз; гіпертрофія РїРµСЂРµРґРјС–С СѓСЂРѕРІРѕС— залози Р· затримкою сечі; обструкція шийки сечового РјС–С СѓСЂР°; тяжкі форми аритмії, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної С РІРѕСЂРѕР±Рё серця; Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏ РєСЂРѕРІС– (Сѓ С‚. С‡. лейкопенія, виражена анемія); тромбоз; тромбофлебіт; Р±СЂРѕРЅС С–Р°Р»СЊРЅР° астма; закритокутова глаукома; епілепсія; алкоголізм; стани підвищеного збудження; супутнє лікування інгібіторами РњРђРћ та період протягом 2 тижнів після припинення С—С Р·Р°СЃС‚РѕСЃСѓРІР°РЅРЅСЏ.

Належні Р·Р°С РѕРґРё безпеки РїСЂРё застосуванні.

РќРµ можна перевищувати СЂРµРєРѕРјРµРЅРґРѕРІР°РЅРёС РґРѕР·. РЈ разі передозування слід негайно звернутися РґРѕ Р»С–каря через СЂРёР·РёРє ураження печінки, навіть якщо пацієнт почуває себе РґРѕР±СЂРµ.

РџСЂРё встановленій непереносимості РґРµСЏРєРёС С†СѓРєСЂС–РІ, слід проконсультуватися Р· лікарем, перш РЅС–Р¶ приймати цей лікарський засіб. Аміцитрон^В® форте містить СЃР°С Р°СЂРѕР·Сѓ, тому цей препарат РЅРµ слід приймати пацієнтам Р· СЂС–РґРєС–СЃРЅРёРјРё спадковими проблемами, пов’язаними Р· непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю СЃР°С Р°СЂР°Р·Рё-ізомальтази. 1 саше лікарського засобу Аміцитрон^В® форте містить 3,5 ммоль (або 80 РјРі) натрію, тому пацієнтам, СЏРєС– застосовують натрій-контрольовану дієту, слід Р· обережністю застосовувати цей препарат. Лікарський засіб містить барвник жовтий Р·Р°С С–Рґ FCF (Р• 110), СЏРєРёР№ може спричиняти алергічні реакції.

РќРµ застосовувати одночасно Р· іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та нежитю (судинозвужувальними, парацетамолвмісними). Пацієнтам Р· Р°СЂС‚ритами легкої форми, СЏРєС– приймають аналгетики кожен день, та пацієнтам, СЏРєС– застосовують варфарин чи РїРѕРґС–Р±РЅС– препарати, СЏРєС– мають антикоагулянтний ефект, перед застосуванням препарату Аміцитрон^В® форте РЅРµРѕР±С С–РґРЅРѕ проконсультуватися Р· лікарем.

РЈ пацієнтів Р· тяжкими інфекціями, такими СЏРє сепсис, СЏРєС– супроводжуються зниженням СЂС–РІРЅСЏ глутатіону, РїСЂРё РїСЂРёР№РѕРјС– парацетамолу підвищується СЂРёР·РёРє виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу С” глибоке, прискорене чи утруднене РґРёС Р°РЅРЅСЏ, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися РґРѕ лікаря Сѓ разі РїРѕСЏРІРё С†РёС СЃРёРјРїС‚РѕРјС–РІ.

РџСЂРё Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏС РїРµС‡С–РЅРєРё або РЅРёСЂРѕРє перед застосуванням препарату РЅРµРѕР±С С–РґРЅРѕ порадитися Р· Р»С–карем. Слід РІСЂР°С РѕРІСѓРІР°С‚Рё, що Сѓ пацієнтів С–Р· алкогольними нециротичними ураженнями печінки збільшується СЂРёР·РёРє гепатотоксичної РґС–С— парацетамолу.

Р— обережністю призначати РїСЂРё С РІРѕСЂРѕР±С– Рейно, артеріальній гіпертензії, Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏС СЃРµСЂС†СЏ, Р°СЂРёС‚РјС–СЏС (брадикардії тощо), РїСЂРё гіпертрофії РїРµСЂРµРґРјС–С СѓСЂРѕРІРѕС— залози, С„РµРѕС СЂРѕРјРѕС†РёС‚РѕРјС–, РїСЂРё Р·Р°С РІРѕСЂСЋРІР°РЅРЅСЏС С‰РёС‚РѕРІРёРґРЅРѕС— залози, печінки та РЅРёСЂРѕРє, РїСЂРё глаукомі, С СЂРѕРЅС–С‡РЅРёС С РІРѕСЂРѕР±Р°С Р»РµРіРµРЅС–РІ та особам літнього РІС–РєСѓ. Препарат містить фенілефрин, СЏРєРёР№ може спричинити напади стенокардії.

Препарат може впливати РЅР° результати Р»Р°Р±РѕСЂР°С‚РѕСЂРЅРёС РґРѕСЃР»С–РґР¶РµРЅСЊ щодо вмісту РІ РєСЂРѕРІС– глюкози та сечової кислоти.

Якщо симптоми РЅРµ зникають (зокрема, якщо головний біль стає постійним), слід звернутися РґРѕ Р»С–каря.

Довготривале застосування препарату без консультації лікаря може бути небезпечним.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують.

Здатність впливати РЅР° швидкість реакції РїСЂРё керуванні автотранспортом або роботі Р· С–ншими РјРµС Р°РЅС–Р·РјР°РјРё.

РџСЂРё застосуванні Аміцитрону^В® форте РЅРµ рекомендується керувати автомобілем або працювати Р· С–ншими РјРµС Р°РЅС–Р·РјР°РјРё, оскільки препарат може спричиняти сонливість.

Діти.

Препарат не застосовують дітям віком до 14 років.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають дорослим та дітям РІС–РєРѕРј РІС–Рґ 14 СЂРѕРєС–РІ. Приймають внутрішньо Сѓ вигляді розчину. Р’РјС–СЃС‚ саше розчиняють Сѓ склянці гарячої РІРѕРґРё (РЅРµ РѕРєСЂРѕРїСѓ). Можна приймати кожні 3-4 РіРѕРґРёРЅРё, але РЅРµ більше 3 саше РЅР° РґРѕР±Сѓ. Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 РґРЅС–, подальший РїСЂРёР№РѕРј – Р·Р° рекомендацією лікаря.

Передозування.

Якщо пацієнт РїСЂРёР№РЅСЏРІ препарат Сѓ РґРѕР·С–, СЏРєР° перевищує рекомендовану РґРѕР·Сѓ, слід негайно звернутися РґРѕ лікаря через СЂРёР·РёРє ураження печінки. Ураження печінки можливе Сѓ РґРѕСЂРѕСЃР»РёС , СЏРєС– прийняли 10 Рі С– більше парацетамолу, та Сѓ дітей, СЏРєС– прийняли парацетамол Сѓ РґРѕР·С– понад 150 РјРі/РєРі маси тіла. РџСЂРёР№РѕРј 5 Рі або більше парацетамолу може призвести РґРѕ ураження печінки Сѓ пацієнтів Р· С„акторами СЂРёР·РёРєСѓ (тривалий РїСЂРёР№РѕРј карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, РїСЂРёРјС–РґРѕРЅСѓ, рифампіцину, Р·РІС–СЂРѕР±РѕСЋ або С–РЅС€РёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ, СЏРєС– індукують ферменти печінки; регулярне вживання РЅР°РґРјС–СЂРЅРёС РєС–Р»СЊРєРѕСЃС‚РµР№ алкоголю; недостатність глутатіонової системи, наприклад, розлади С Р°СЂС‡РѕРІРѕС— поведінки, ВІЛ-інфекція, голодування, муковісцидоз, РєР°С РµРєСЃС–СЏ).

Симптоми передозування парацетамолу РІ перші 24 РіРѕРґРёРЅРё: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати СЏРІРЅРёРј через 12-48 РіРѕРґРёРЅ після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. РџСЂРё С‚яжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати РґРѕ енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, РєРѕРјРё та летального наслідку. Гостра РЅРёСЂРєРѕРІР° недостатність Р· гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем РІ області попереку, гематурією, протеїнурією С– розвинутися навіть РїСЂРё відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

РџСЂРё тривалому застосуванні парацетамолу Сѓ РІРµР»РёРєРёС РґРѕР·Р°С Р· Р±РѕРєСѓ органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія (Сѓ С‚. С‡. нейтропенія), тромбоцитопенія. РџСЂРё РїСЂРёР№РѕРјС– РІРµР»РёРєРёС РґРѕР· Р· Р±РѕРєСѓ центральної нервової системи можливе запаморочення, РїСЃРёС РѕРјРѕС‚РѕСЂРЅРµ збудження, порушення орієнтації, порушення СЃРЅСѓ; Р· Р±РѕРєСѓ сечовидільної системи – нефротоксичність (РЅРёСЂРєРѕРІР° коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

РџСЂРё передозуванні РЅРµРѕР±С С–РґРЅР° швидка медична РґРѕРїРѕРјРѕРіР°. Пацієнта слід негайно доставити Сѓ Р»С–карню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть РЅРµ відображати тяжкості передозування чи СЂРёР·РёРєСѓ ураження органів.

Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна РґРѕР·Р° парацетамолу була прийнята РІ РјРµР¶Р°С 1 РіРѕРґРёРЅРё. Концентрацію парацетамолу РІ плазмі РєСЂРѕРІС– слід вимірювати через 4 РіРѕРґРёРЅРё або пізніше після РїСЂРёР№РѕРјСѓ (більш ранні концентрації С” недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 РіРѕРґРёРЅ після РїСЂРёР№РѕРјСѓ парацетамолу, але максимальний Р·Р°С РёСЃРЅРёР№ ефект настає РїСЂРё Р№РѕРіРѕ застосуванні протягом 8 РіРѕРґРёРЅ після РїСЂРёР№РѕРјСѓ. Ефективність антидоту СЂС–Р·РєРѕ знижується після цього часу. РџСЂРё РЅРµРѕР±С С–РґРЅРѕСЃС‚С– пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн Р·РіС–РґРЅРѕ Р· чинними рекомендаціями. РџСЂРё РІС–дсутності блювання може бути застосований метіонін перорально СЏРє РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅР° альтернатива Сѓ РІС–РґРґР°Р»РµРЅРёС СЂР°Р№РѕРЅР°С РїРѕР·Р° лікарнею.

РџСЂРё передозуванні фенілефрину виникають гіпергідроз, РїСЃРёС РѕРјРѕС‚РѕСЂРЅРµ збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмії, тремор, гіперрефлексія, СЃСѓРґРѕРјРё, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія.

РџСЂРё передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, СЃСѓС С–СЃС‚СЊ шкіри та СЃР»РёР·РѕРІРёС , гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення центральної нервової системи призводить РґРѕ порушення роботи РґРёС Р°Р»СЊРЅРѕС— та серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— систем (брадикардії, артеріальної гіпотонії, колапсу).

При передозуванні аскорбінової кислоти виникають нудота, блювання, здуття та біль у животі, свербіж, шкірні висипи, підвищена збудливість. Дози понад 3000 мг можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, глюкозурію, кристалурію, нефролітіаз.

Лікування: симптоматична терапія. Протягом 6 РіРѕРґРёРЅ після передозування РЅРµРѕР±С С–РґРЅРѕ провести промивання шлунка, Р° протягом РїРµСЂС€РёС 8 РіРѕРґРёРЅ – перорально ввести метіонін або внутрішньовенно цистеамін або N-ацетилцистеїн.

Побічні ефекти.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: дерматит.

Р— Р±РѕРєСѓ С–РјСѓРЅРЅРѕС— системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, РІРёСЃРёРї РЅР° шкірі С– СЃР»РёР·РѕРІРёС РѕР±РѕР»РѕРЅРєР°С (зазвичай генералізований РІРёСЃРёРї, еритематозний, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (Сѓ С‚. С‡. СЃРёРЅРґСЂРѕРј Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (СЃРёРЅРґСЂРѕРј Лайєлла).

Р— Р±РѕРєСѓ нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, РїСЃРёС РѕРјРѕС‚РѕСЂРЅРµ збудження С– порушення орієнтації, занепокоєність, нервова збудженість, відчуття СЃС‚СЂР°С Сѓ, дратівливість, порушення СЃРЅСѓ, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, парестезії, шум Сѓ РІСѓС Р°С ; РІ РѕРєСЂРµРјРёС РІРёРїР°РґРєР°С вЂ“ РєРѕРјР°, СЃСѓРґРѕРјРё, дискінезія, Р·РјС–РЅРё поведінки.

Р— Р±РѕРєСѓ органів Р·РѕСЂСѓ: порушення Р·РѕСЂСѓ та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, СЃСѓС С–СЃС‚СЊ очей.

Р— Р±РѕРєСѓ РґРёС Р°Р»СЊРЅРѕС— системи: Р±СЂРѕРЅС РѕСЃРїР°Р·Рј Сѓ пацієнтів, С‡СѓС‚Р»РёРІРёС РґРѕ ацетилсаліцилової кислоти та С–РЅС€РёС РЅРµСЃС‚РµСЂРѕС—РґРЅРёС РїСЂРѕС‚РёР·Р°РїР°Р»СЊРЅРёС Р·Р°СЃРѕР±С–РІ (РќРџР—Р—).

Р— Р±РѕРєСѓ травного тракту: нудота, блювання, печія, СЃСѓС С–СЃС‚СЊ Сѓ роті, дискомфорт С– біль РІ РµРїС–гастральній ділянці, запор, діарея, метеоризм, анорексія, афти, гіперсалівація, геморагії.

Р— Р±РѕРєСѓ гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності РїРµС‡С–РЅРєРѕРІРёС С„РµСЂРјРµРЅС‚С–РІ, СЏРє правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (РїСЂРё застосуванні РІРёСЃРѕРєРёС РґРѕР·).

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, дизурія, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія.

Р— Р±РѕРєСѓ серцево-СЃСѓРґРёРЅРЅРѕС— системи: артеріальна гіпертензія, аритмії (С‚Р°С С–РєР°СЂРґС–СЏ, брадикардія тощо), задишка, біль Сѓ ділянці серця.

З боку системи крові: анемія (у т. ч. гемолітична анемія), сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, кровотечі, синці.

Інші: загальна слабкість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися РїСЂРё застосуванні метоклопраміду та домперидону С– зменшуватися РїСЂРё застосуванні С РѕР»РµСЃС‚РёСЂР°РјС–РЅСѓ. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), СЏРєС– стимулюють активність РјС–РєСЂРѕСЃРѕРјР°Р»СЊРЅРёС С„РµСЂРјРµРЅС‚С–РІ печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу РЅР° печінку внаслідок підвищення ступеня Р№РѕРіРѕ перетворення РЅР° гепатотоксичні метаболіти. РџСЂРё одночасному застосуванні парацетамолу Р· РіРµРїР°С‚отоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів РЅР° печінку. Одночасне застосування РІРёСЃРѕРєРёС РґРѕР· парацетамолу Р· ізоніазидом підвищує СЂРёР·РёРє розвитку гепатотоксичного СЃРёРЅРґСЂРѕРјСѓ. Антикоагулянтний ефект варфарину та С–РЅС€РёС РєСѓРјР°СЂРёРЅС–РІ може бути посилений РїСЂРё одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу Р· підвищенням СЂРёР·РёРєСѓ кровотечі; періодичний РїСЂРёР№РѕРј РЅРµ має значного ефекту. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. РќРµ застосовувати одночасно Р· алкоголем.

Взаємодія фенілефрину Р· інгібіторами РњРђРћ спричиняє гіпертензивний ефект, Р· трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) – підвищує СЂРёР·РёРє РєР°СЂРґС–РѕРІР°СЃРєСѓР»СЏСЂРЅРёС РїРѕР±С–С‡РЅРёС РµС„РµРєС‚С–РІ, Р· РґРёРіРѕРєСЃРёРЅРѕРј С– серцевими глікозидами – призводить РґРѕ аритмій та інфаркту. Фенілефрин Р· іншими симпатоміметиками збільшує СЂРёР·РёРє РїРѕР±С–С‡РЅРёС СЃРµСЂС†РµРІРѕ-СЃСѓРґРёРЅРЅРёС СЂРµР°РєС†С–Р№, може знижувати ефективність ОІ-блокаторів та С–РЅС€РёС Р°РЅС‚РёРіС–РїРµСЂС‚РµРЅР·РёРІРЅРёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ (резерпіну, метилдопи) Р· РїС–двищенням СЂРёР·РёРєСѓ артеріальної гіпертензії та РїРѕР±С–С‡РЅРёС СЃРµСЂС†РµРІРѕ-СЃСѓРґРёРЅРЅРёС СЂРµР°РєС†С–Р№.

Фенірамін посилює Р°РЅС‚РёС РѕР»С–РЅРµСЂРіС–С‡РЅСѓ РґС–СЋ атропіну, спазмолітиків, С‚СЂРёС†РёРєР»С–С‡РЅРёС Р°РЅС‚РёРґРµРїСЂРµСЃР°РЅС‚С–РІ, РїСЂРѕС‚РёРїР°СЂРєС–РЅСЃРѕРЅС–С‡РЅРёС РїСЂРµРїР°СЂР°С‚С–РІ. Одночасне застосування феніраміну Р·С– СЃРЅРѕРґС–Р№РЅРёРјРё засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними аналгетиками, алкоголем може значно збільшити Р№РѕРіРѕ пригнічувальну РґС–СЋ.

РђСЃРєРѕСЂР±С–РЅРѕРІР° кислота РїСЂРё пероральному РїСЂРёР№РѕРјС– посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та РЅРµРїСЂСЏРјРёС Р°РЅС‚РёРєРѕР°РіСѓР»СЏРЅС‚С–РІ, підвищує СЂРёР·РёРє кристалурії РїСЂРё лікуванні саліцилатами та СЂРёР·РёРє глаукоми РїСЂРё лікуванні глюкокортикостероїдами, великі РґРѕР·Рё зменшують ефективність С‚СЂРёС†РёРєР»С–С‡РЅРёС Р°РЅС‚РёРґРµРїСЂРµСЃР°РЅС‚С–РІ. Антидепресанти, протипаркінсонічні та Р°РЅС‚РёРїСЃРёС РѕС‚РёС‡РЅС– препарати, РїРѕС С–РґРЅС– фенотіазину підвищують СЂРёР·РёРє затримки сечі, СЃСѓС РѕСЃС‚С– Сѓ роті, запорів. РђСЃРєРѕСЂР±С–РЅРѕРІСѓ кислоту можна приймати лише через 2 РіРѕРґРёРЅРё після ін’єкції дефероксаміну, оскільки С—С РѕРґРЅРѕС‡Р°СЃРЅРёР№ РїСЂРёР№РѕРј підвищує токсичність заліза, особливо Сѓ міокарді. Тривалий РїСЂРёР№РѕРј РІРµР»РёРєРёС РґРѕР· РїСЂРё лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Порошок для орального розчину по 23 г у саше № 1.

Порошок для орального розчину по 23 г у саше; по 10 саше у пачці з картону.

Категорія відпуску. Без рецепта.