Лінезід інструкція, показання, склад, побічні ефекти, ціни в аптеках

Ціни на Лінезід
від 359,50 до 403,00 грн
Купити зі знижкою

Склад:

діюча речовина: linezolid;

1 мл розчину містить лінезолiду 2 мг;

допоміжні речовини: натрію цитрат; кислота лимонна; глюкоза безводна, моногідрат; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева концентрована; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, від безбарвного до жовтувато-коричневого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Код АТХ J01X X08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

ЛІНЕЗІД ― це антибактеріальний препарат.

Лінезолідин є синтетичним антибактеріальним засобом, який належить до нового класу протимікробних препаратів – оксазолідинонів. In vitro активний проти аеробних грампозитивних, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід  селективно пригнічує синтез білків у бактеріальних клітинах шляхом унікального механізму дії. Зокрема, він зв’язується з ділянкою на бактеріальній рибосомі (23S субодиниця із 50S) та перешкоджає утворенню функціонального 70S ініціюючого комплексу, який є важливим компонентом процесу трансляції.

До лінезоліду чутливі такі мікроорганізми: грампозитивні аероби Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Staphylococcus aureus; коагулазонегативні стафілококи Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, стрептококи групи С, стрептококи групи G; грампозитивні анаероби Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus sp.

Резистентні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria species Enterobacteriaceae, Pseudomonas sp.

При введенні препарату ЛІНЕЗІД у дозах 600 мг і 1200 мг не виявлено значного його впливу на інтервал QTc при максимальній концентрації препарату у плазмі крові та в будь-який інший час.

Фармакокінетика.

Середні показники фармакокінетики лінезоліду у дорослих після однократного і багатократного перорального і внутрішньовенного застосування препарату подані в таблиці.

Таблиця 1. Середнє (стандартне) відхилення показників фармакокінетики лінезоліду у дорослих

 

Доза лінезоліду

Cmax

мкг/мл

Cmin

мкг/мл

Tmax

год

AUC *

мкг•год/мл

t1/2

год

CL

мл/хв

Таблетки по 400 мг

одноразова доза

 

 

кожні 12 годин

 

8,10

(1,83)

 

11,00

(4,37)

 

---

 

 

3,08

(2,25)

 

1,52

(1,01)

 

1,12

(0,47)

 

55,10

(25,00)

 

73,40

(33,50)

 

5,20

(1,50)

 

4,69

(1,70)

 

146

(67)

 

110

(49)

Таблетки по 600 мг

одноразова доза

 

 

кожні 12 годин

 

12,70

(3,96)

 

21,20

(5,78)

 

---

 

 

6,15

(2,94)

 

1,28

(0,66)

 

1,03

(0,62)

 

91,40

(39,30)

 

138,00

(42,10)

 

4,26

(1,65)

 

5,40

(2,06)

 

127

(48)

 

80

(29)

600 мг, внутрішньовенна ін’єкція ,

одноразова доза

 

 

кожні 12 годин

 

12,90

(1,60)

 

15,10

(2,52)

 

---

 

 

3,68

(2,36)

 

0,50

(0,10)

 

0,51

(0,03)

 

80,20

(33,30)

 

89,70

(31,00)

 

4,40

(2,40)

 

4,80

(1,70)

 

138

(39)

 

123

(40)

600 мг, пероральна суспензія,

одноразова доза

 

11,00

(2,76)

 

---

 

0,97

(0,88)

 

80,80

(35,10)

 

4,60

(1,71)

 

141

(45)

*   AUC для одноразової дози = AUC0-¥; для багаторазової дози = AUC0-t.

       Дані, нормалізовані до дози 375 мг.

    Дані, нормалізовані до дози 625 мг, внутрішньовенна доза вводилася за допомогою інфузії тривалістю

 0,5 год.

Cmaxмаксимальна концентрація препарату у плазмі крові; Cmin мінімальна концентрація препарату у плазмі крові; Tmax час до досягнення Cmax; AUC площа під кривою «концентраціячас»; t1/2 період напіввиведення; CL системний кліренс.

Абсорбція

Лінезолід інтенсивно всмоктується після застосування перорально. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 1–2 години після застосування, а абсолютна біодоступність препарату становить близько 100 %. Тому лінезолід можна застосовувати перорально або внутрішньовенно без корекції дози.

Лінезолід можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5 до 2,2 години, а Cmax знижується приблизно на 17 % при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC0‑¥, подібна в обох випадках.

Розподіл

Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв’язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації препарату. Об’єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить в середньому 40–50 л.

У дослідженнях фази 1 за участю обмеженої кількості учасників концентрації лінезоліду визначалися в різних рідинах після багатократного введення лінезоліду. Відношення концентрації лінезоліду в слині до концентрації у плазмі крові становило 1,2:1, а відношення концентрації лінезоліду в поті до концентрації у плазмі крові ― 0,55:1.

Метаболізм

Лінезолід переважно метаболізується шляхом окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміноетоксіоцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетилгліцину (В). Передбачається, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередковується неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro. Дослідження in vitro продемонстрували, що лінезолід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічні шляхи лінезоліду до кінця не вивчені.

Виведення

Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % ― у вигляді метаболіту В і 10 % ― у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на канальцеву реабсорбцію. Лінезолід в калі практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3 % ― у вигляді метаболіту А.

Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і нениркового кліренсу цього препарату при його вищих концентраціях. Проте ця різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний період напіввиведення.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією:  

- госпітальна пневмонія;

- негоспітальна пневмонія;

- ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на фоні діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метициліночутливими та метицилінорезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae;

- неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метициліночутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes;

- інфекції, спричинені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.

Якщо збудники інфекції включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показано призначення комбінованої терапії.

Протипоказання.

Відома гіперчутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента препарату.

ЛІНЕЗІД не слід застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які медичні препарати, що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід), та протягом двох тижнів після прийому таких препаратів.

За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, ЛІНЕЗІД не слід призначати пацієнтам з нижчевказаними клінічними станами або у разі прийому нижчезазначених препаратів:

- неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;

- інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТ1 -рецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренергічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин, норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон.

Особливі заходи безпеки.

Мієлосупресія

Повідомлялося про виникнення мієлосупресії (включаючи анемію, лейкопенію, панцитопенію та тромбоцитопенію) у пацієнтів, які приймають лінезолід. Після відміни лінезоліду показники змінених параметрів крові повертались до значень, які спостерігалися до початку лікування. Ймовірно, що ризик розвитку цих ефектів пов’язаний з тривалістю лікування. У пацієнтів літнього віку застосування лінезоліду супроводжується більш високим ризиком виникнення патологічних змін крові порівняно з більш молодими пацієнтами. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від того, чи проходять вони процедури діалізу) можливе підвищення частоти розвитку тромбоцитопенії. Таким чином, ретельний моніторинг формули крові необхідний у таких пацієнтів: пацієнти з анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває більш ніж 10–14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування таких пацієнтів потрібно ретельно контролюючи рівень гемоглобіну, загальні показники стану крові та, по можливості, кількість тромбоцитів.

Якщо під час лікування лінезолідом розвивається значна мієлосупресія, лікування необхідно зупинити, за винятком  випадків, коли продовження лікування визнане абсолютно необхідним. У таких ситуаціях необхідно проводити ретельний моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувати відповідні стратегії лікування.

Крім того, рекомендовано щотижня проводити загальний аналіз крові (включаючи визначення рівнів гемоглобіну, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від вихідних показників аналізу крові.

У групі пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більш ніж 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування), спостерігали підвищення частоти виникнення серйозної анемії. Такі пацієнти частіше потребували переливання крові. Про випадки анемії з потребою у переливанні крові також повідомляли у постмаркетинговому періоді. Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більш ніж 28 днів.

Також повідомлялось про випадки сидеробластної анемії. Серед випадків, для яких був відомий час початку лікування, більшість пацієнтів отримувала лінезолід протягом більш ніж 28 днів. Після припинення застосування лінезоліду більшість пацієнтів повністю або частково одужували після проведення лікування анемії або навіть без лікування.

При ускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин для лікування пацієнтів зі встановленою або можливою асоційованою інфекцією грамнегативними збудниками лінезолід слід застосовувати лише за відсутності інших варіантів лікування (див. розділ «Показання»). За таких обставин необхідно розпочинати паралельне лікування грамнегативної інфекції.

Діарея та коліт, пов’язані із застосуванням антибіотиків

При застосуванні майже усіх антибіотиків, включаючи лінезолід, повідомлялося про виникнення діареї та коліту, пов’язаних із застосуванням антибіотиків, включаючи псевдомембранозний коліт та пов’язану з Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. За наявності підозри на діарею чи коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків, або підтвердження цього діагнозу, необхідно припинити поточне лікування антибактеріальними препаратами (включаючи лінезолід) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказане застосування препаратів, які пригнічують перистальтику.

Потенційні взаємодії, що спричинюють підвищення артеріального тиску

За винятком випадків, коли можливе спостереження за артеріальним тиском пацієнта, лінезолід не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або у разі супутнього прийому таких типів лікарських засобів, як: прямі та непрямі симпатоміметики (наприклад псевдоефедрин), вазопресори (наприклад епінефрин, норепінефрин), дофамінергічні засоби (наприклад дофамін, добутамін).

Лактоацидоз

При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактоацидозу. Пацієнти, у яких під час застосування лінезоліду виникають прояви метаболічного ацидозу, включаючи рецидивну нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.

Дисфункція мітохондрій

Лінезолід пригнічує мітохондріальний синтез білків. У результаті цього пригнічення можуть розвиватись такі побічні реакції, як лактоацидоз, анемія та нейропатія (периферична та нейропатія зорового нерва). Ці явища більш поширені при застосуванні препарату протягом більш ніж 28 днів.

Серотоніновий синдром

Надходили спонтанні повідомлення про розвиток серотонінового синдрому, пов'язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)). Таким чином, одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів протипоказане (див. «Протипоказання»), за винятком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з ним застосування серотонінергічних препаратів має вирішальне значення. У таких випадках пацієнт повинен знаходитись під пильним спостереженням з метою виявлення симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен розглянути можливість відміни того чи іншого препарату. Після відміни серотонінергічного препарату можливе виникнення симптоматики відміни.

Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва

Повідомлялося про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, яка іноді прогресувала до втрати зору; у пацієнтів, які отримували лікування препаратом ЛІНЕЗІД. Такі повідомлення, в першу чергу, стосувались пацієнтів, які отримували лікування протягом більш ніж 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).

Всім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадіння частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд з направленням до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає ЛІНЕЗІД протягом більш ніж рекомендовані 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.

У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користь подальшого лікування ЛІНЕЗІДОМ та потенційні ризики.

Ризик розвитку нейропатій при застосуванні лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу, зростає.

Судоми

Повідомлялося про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію препаратом ЛІНЕЗІД. У більшості випадків ці пацієнти мали такий фактор ризику, як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми.

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. Проте в дозах, які застосовуються для антибактеріальної терапії, він не виявляє пригнічувального впливу. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та досліджень безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів з основними захворюваннями та/або у разі супутнього лікування препаратами, які несуть певні ризики через пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами

Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Суперінфекція

Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався під час клінічних випробувань.

Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень спостерігали виникнення кандидозу, пов'язаного із застосуванням препарата. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування слід вживати відповідних заходів.

Особливі групи пацієнтів

Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.

Порушення фертильної функції

Про можливість впливу лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків невідомо.

Клінічні випробування

Безпека та ефективність лінезоліду при застосуванні його протягом більш ніж 28 днів не встановлені.

У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Таким чином, досвід застосування лінезоліду для лікування таких станів обмежений.

Допоміжні речовини

1 мл розчину містить 45,7 мг (тобто 13,7 г/ 300 мл) глюкози. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом або іншими станами, пов'язаними з непереносимістю глюкози. 1 мл розчину також містить 0,38 мг (114 мг/ 300 мл) натрію. Вміст натрію слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим споживанням натрію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики через пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі заходи безпеки»).

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску

У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30–40 мм. рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 мм. рт. ст. під впливом виключно лінезоліду, на 14–18 мм. рт. ст. під впливом виключно псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8–11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які виявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.

Потенційні серотонінергічні взаємодії

Потенційні взаємодії лікарських препаратів вивчали у дослідженні за участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).

Було отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та декстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів.

Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі «Особливі заходи безпеки».

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами

У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менш ніж 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме: зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).

Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450

Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP450). Крім того, лінезолід не інгібує активність клінічно значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються цими основними ферментами.

Одночасне застосування лінезоліду суттєво не впливає на фармакокінетичні характеристики (S)-варфарину, який активно метаболізується за допомогою CYP2C9. Такі лікарські засоби, як варфарин і фенітоїн, які є субстратами CYP2C9, можна застосовувати разом з лінезолідом без зміни режиму дозування.

Сильні індуктори CYP 3A4

Рифампін. Одночасне застосування рифампіну і лінезоліду призводило до зниження Cmax лінезоліду на 21 % і зниження AUC0-12 лінезоліду на 32 %. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Механізм цієї взаємодії повністю не вивчений і може бути пов’язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші сильні індуктори печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал) можуть спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.

Антибіотики

Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Антиоксиданти

При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування під час вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування препарату ЛІНЕЗІД вагітним жінкам. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. ЛІНЕЗІД не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Застосування під час годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю на час лікування препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливі заходи безпеки» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду і рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення названих симптомів.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на чутливість до лінезоліду.

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення ЛІНЕЗІДУ у вигляді внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування ЛІНЕЗІДОМ у формі для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.

Таблиця 2

Показання

Доза та спосіб застосування

Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)

Пацієнти дитячого віку(від народження до 11 років)

Дорослі та діти

віком від 12 років

Госпітальна пневмонія

10 мг/кг внутрішньовенно

600 мг внутрішньовенно

10–14

Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)

Ускладнені інфекції шкіри та її структур

Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією

10 мг/кг внутрішньовенно

600 мг внутрішньовенно

14–28

Неускладнені інфекції шкіри та її структур

Дорослі: 400 мг перорально кожні

12 годин.

Діти: 600 мг перорально кожні 12 годин

10–14

Показання

Доза та спосіб застосування

Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)

Пацієнти дитячого віку(від народження до 11 років)

Дорослі та діти

віком від 12 років

Госпітальна пневмонія

10 мг/кг внутрішньовенно

600 мг внутрішньовенно

10–14

Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)

Ускладнені інфекції шкіри та її структур

Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією

10 мг/кг внутрішньовенно

600 мг внутрішньовенно

14–28

Неускладнені інфекції шкіри та її структур

Дорослі: 400 мг перорально кожні

12 годин.

Діти: 600 мг перорально кожні 12 годин

10–14

Новонароджені < 7 днів. Більшість недоношених новонароджених у віці < 7 днів (< 34 тижнів гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджених і дітей старшого віку. Лікування таких новонароджених слід починати з дози 10 мг/кг кожні 12 годин. Для новонароджених з недостатньою клінічною відповіддю на препарат можливе застосування дози 10 мг/кг кожні 8 годин. Усі пацієнти віком до 7 днів повинні отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 годин.

Невикористаний розчин слід утилізувати згідно з чинними вимогами. Не використовувати розчин, якщо порушено цілісність упаковки.

Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30–120 хвилин. Не можна з’єднувати інфузійні пакети послідовно!

При одночасному введенні препарату ЛІНЕЗІД для внутрішньовенних ін’єкцій з іншим засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.

При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату ЛІНЕЗІД для внутрішньовенних ін’єкцій слід промити інфузійним розчином, сумісним з препаратом ЛІНЕЗІД та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.

Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчин декстрози для ін’єкцій, розчин Рінгера лактатний для інєкцій.

Основні випадки несумісності

Виникала фізична несумісність, коли ЛІНЕЗІД для внутрішньовенних ін’єкцій вводили через Y-подібний з’єднувач сумісно з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, ЛІНЕЗІД для внутрішньовенних ін’єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію.

Застосування пацієнтам літнього віку. Немає потреби в корекції дози.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну          < 30 мл/хв). Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте два основні метаболіти лінезоліду кумулюються у пацієнтів з нирковою недостатністю тим більше, чим більший ступінь тяжкості ниркової дисфункції. Незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю не рекомендують проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважити користь від застосування лінезоліду пацієнтам з нирковою недостатністю і потенційні ризики накопичення таких метаболітів. І лінезолід, і два метаболіти виводяться шляхом гемодіалізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Оскільки через 3 години після введення препарату приблизно 30 % дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу.

Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю. Клінічні дані з цього питання обмежені, тому рекомендується призначати лінезолід лише тоді, коли очікувана перевага від лікування вища за потенційний ризик.

Діти.

Застосовують з перших днів життя.

У дітей віком від 12 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.

У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг двічі на добу.

У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (оскільки кліренс препарату протягом перших 7 днів життя швидко зростає) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування.

Специфічного антидоту немає.

Не було зареєстровано випадків передозування.

У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Найчастіше повідомлялося про головний біль, діарею, нудоту та кандидоз. Найбільш частими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3% пацієнтів припинили лікування через розвиток обумовлених препаратом побічних реакцій.

Класи систем органів

Часто

Нечасто

(>1/100,     <1/10)

Поодинокі (> 1/          10000, < 1/       1 000)

Рідкісні (<1/     10000)

Частота невідома

Інфекції та інвазії

кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції

вагініт

антибіотико-асоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний

коліт

З боку системи кровообігу та лімфатичної системи

еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія

мієлосупресія, панцитопенія, анемія, сидеробластна анемія

З боку імунної системи

анафілаксія

З боку метаболізму та харчування

лактоацидоз, гіпонатріємія

З боку психіки

безсоння

З боку нервової системи

головний біль, перверсії смаку (металічний присмак)

запаморочення, гіпестезія, парестезія

серотоніновий синдром, судоми, периферична невропатія

З боку органів зору

погіршення зору

зорова невропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна зорового відчуття, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору

З боку органів слуху та лабіринту

дзвін у вухах

З боку серця

аритмія

(тахікардія)

Судинні розлади

артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт

транзиторна ішемічна атака

З боку травної системи

діарея, нудота, блювання

локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика

знебарвлення поверхні зубів

З

боку гепатобіліарної системи

аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази

підвищення загального білірубіну

З боку шкіри та підшкірної клітковини

дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив′янка

бульозні ураження шкіри, синдром СтівенсаДжонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція

З боку нирок і сечовидільної системи

підвищення азоту сечовини крові

поліурія, підвищення креатиніну

ниркова недостат-ність

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

вульвовагі-нальні порушення

Загальні розлади та порушення в місці введення

пропасниця, втома, гарячка, біль у місці ін’єкції, спрага, локалізований біль

Дослідження

Біохімія

Підвищення ЛДГ, креатинінкіна-зи, ліпази, амілази або глюкози без голодування. Зниження рівня загального білка, альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або зниження рівня калію або бікарбонату.

Гематологія.

Підвищення вмісту нейтрофілів або еозинофілів. Зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів.

Біохімія

Підвищення рівня натрію або кальцію. Зниження рівня глюкози без голодування. Підвищення або зниження рівня хлоридів.

Гематологія.

Підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів

Класи систем органів

Часто

Нечасто

(>1/100,     <1/10)

Поодинокі (> 1/          10000, < 1/       1 000)

Рідкісні (<1/     10000)

Частота невідома

Інфекції та інвазії

кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції

вагініт

антибіотико-асоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний

коліт

З боку системи кровообігу та лімфатичної системи

еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія

мієлосупресія, панцитопенія, анемія, сидеробластна анемія

З боку імунної системи

анафілаксія

З боку метаболізму та харчування

лактоацидоз, гіпонатріємія

З боку психіки

безсоння

З боку нервової системи

головний біль, перверсії смаку (металічний присмак)

запаморочення, гіпестезія, парестезія

серотоніновий синдром, судоми, периферична невропатія

З боку органів зору

погіршення зору

зорова невропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна зорового відчуття, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору

З боку органів слуху та лабіринту

дзвін у вухах

З боку серця

аритмія

(тахікардія)

Судинні розлади

артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт

транзиторна ішемічна атака

З боку травної системи

діарея, нудота, блювання

локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика

знебарвлення поверхні зубів

З

боку гепатобіліарної системи

аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази

підвищення загального білірубіну

З боку шкіри та підшкірної клітковини

дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив′янка

бульозні ураження шкіри, синдром СтівенсаДжонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція

З боку нирок і сечовидільної системи

підвищення азоту сечовини крові

поліурія, підвищення креатиніну

ниркова недостат-ність

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

вульвовагі-нальні порушення

Загальні розлади та порушення в місці введення

пропасниця, втома, гарячка, біль у місці ін’єкції, спрага, локалізований біль

Дослідження

Біохімія

Підвищення ЛДГ, креатинінкіна-зи, ліпази, амілази або глюкози без голодування. Зниження рівня загального білка, альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або зниження рівня калію або бікарбонату.

Гематологія.

Підвищення вмісту нейтрофілів або еозинофілів. Зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів.

Біохімія

Підвищення рівня натрію або кальцію. Зниження рівня глюкози без голодування. Підвищення або зниження рівня хлоридів.

Гематологія.

Підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Упаковка.

По 300 мл у флаконах, 1 флакон у пакеті з алюмінієвої фольги; 1 флакон у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

за рецептом.

Виробник.

АЛКОН ПАРЕНТЕРАЛС (ІНДІЯ) ЛТД, Індія / АHLCON PARENTERALS (INDIA) LTD, India.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження діяльності.

СП-918, Фейз-ІІІ, Індустріальний район, Бхіваді (Раджастан), 301019, Індія / SP-918, Phase-III, Industrial Area, Bhiwadi (Rajasthan), 301019, India.

Характеристики:

Кількість в упаковці
1
Рецептурний відпуск
Без рецепта
Міжнародна назва
Linezolid
Форма випуску
Таблетки
Упаковка
Флакон, Блістер
Код АТХ
J01XX08

Лінезід ціни

Місто:
Вказати вручну:
Таблетки Линезид 600 мг №5
403,00 грн
Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я!
Доставка та оплата

Ми піклуємось про своїх користувачів, тому надаємо тільки достовірну інформацію від перевірених партнерів. На сайті подана актуальна інформація про ціни на ліки і препарати, які є в наявності або можуть бути доставлені в Ваше місто.

Ми співпрацюємо тільки з аптеками, які відповідають всім нормам українського законодавства і мають кваліфікований персонал з фармацевтичною освітою.

© 2024 Aptekin.com
Поділитися: