Лерканост инструкция, показания, состав, побочные эффекты, цены в аптеках

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 10 мг або 20 мг лерканідипіну гідрохлориду безводного;

допоміжні речовини:

таблетка 10 мг:

магнію стеарат, повідон, натрію крохмальгліколят, лактоза моногідрат, целюлоза          мікрокристалічна, етанол 96%*.

Оболонка: Opadry II жовтий 85F32553 містить: титану диоксид (Е 171), макрогол 3350, заліза оксид жовтий (Е 172), полівініловий спирт, тальк.

таблетка 20 мг:

магнію стеарат, повідон, натрію крохмальгліколят, лактоза моногідрат, целюлоза мікро-кристалічна, етанол 96%*.

Оболонка: Opadry II рожевий 85F34564 містить: титану диоксид (Е 171), макрогол 3350, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172),   полівініловий  спирт, тальк.

* у  готовому продукті відсутній; компонент застосовують на етапах технологічного  процесу.

Лікарська форма.

Основні фізико-хімічні властивості:

Таблетки, що містять 10 мг лерканідипіну гідрохлориду.

Жовтого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з насічкою на одному боці, з маркуванням  ″ L ″  на другому боці. Діаметр таблетки 6,5 мм.

Таблетки, що містять 20 мг лерканідипіну гідрохлориду.

Рожевого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з насічкою на одному боці, з маркуванням  ″ L ″  на другому боці. Діаметр таблетки 8,5 мм

Фармакотерапевтична група.

Код АТХ С08С А13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лерканідипін – це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи. Інгібує трансмембранний потік кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком’язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м’язи судин, за рахунок чого зменшується загальний судинний периферичний опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення з плазми, лерканідипін чинить пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок його високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності препарат не чинить негативної інотропної дії. Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну.

Фармакокінетика.

Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо в дозі 10-20 мг,  максимальні концентрації в плазмі реєструються приблизно через 1,5-3 години.

Внаслідок високого метаболізму при первинному проходженні через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну, прийнятого пацієнтом після вживання їжі, становить приблизно 10%, хоча вона зменшувалась до 1/3 цього значення, якщо препарат застосовується натще. Якщо препарат приймати не пізніше ніж через 2 години після вживання дуже жирної їжі, його біодоступність збільшується в 4 рази. Тому лерканідипін слід приймати до вживання їжі.

Розподіл із плазми в тканини та органи є швидким та обширним. Ступінь зв’язування лерканідипіну з білками сироватки перевищує 98%. Вільна фракція препарату може збільшуватися у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок та печінки, оскільки при цьому зменшується рівень білка в плазмі.

Лерканідипін екстенсивно метаболізується ізоферментом CYP3А4. Він переважно перетворюється у неактивні метаболіти, приблизно 50% прийнятої дози виводиться із сечею. Елімінація проходить, в основному, шляхом біотрансформації. Середній період напіввиведення становить 8-10 годин, а терапевтична дія триває 24 години внаслідок високого ступеня зв’язування лерканідипіну з ліпідами клітинних мембран. При повторному застосуванні кумуляція не спостерігається.

При пероральному застосуванні лерканідипіну його концентрація в плазмі не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10, 20 і 40 мг максимальні концентрації в плазмі мають співвідношення 1:3:8, а площі під кривими залежності концентрації в плазмі від часу мали співвідношення 1:4:18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженні. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується з підвищенням дози.

Фармакокінетика лерканідипіну у літніх пацієнтів та у пацієнтів з дисфункцією нирок або печінки легкого або середнього ступеня тяжкості схожа на таку, яка спостерігається у загальній групі пацієнтів. У хворих із тяжким ступенем дисфункції нирок або у діалізозалежних хворих концентрації ліків більш високі (приблизно 70%). У хворих із середнім або тяжким ступенем порушення функції печінки системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, збільшується, оскільки він метаболізується головним чином у печінці.

Клінічні характеристики.

Показання.

Протипоказання

-                      Підвищена чутливість до лерканідипіну чи інших дигідропіридинів або до будь-якого компонента препарату;

-                      обструкція судин, що виходять з лівого шлуночка;

-                      нелікована застійна серцева недостатність;

-                      нестабільна стенокардія;

-                      тяжка дисфункція печінки та нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);

-                      після інфаркту міокарда протягом 1 місяця;

-                      одночасне застосування з інгібіторами CYP 3А4, циклоспорину, грейпфрутовим соком;

-                      вагітним;

-                      період годування груддю;

-                      жінкам, які бажають завагітніти;

-                      дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказано одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, оскільки це призводить до підвищення рівня обох речовин у плазмі.

Не слід приймати одночасно лерканідипін та грейпфрутовий сік, оскільки це призводить до пригнічення метаболізму лерканідипіну, як і інших дигідропіридинів, і спричиняє підвищення гіпотензивної дії.

При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та мідазоламу у літніх пацієнтів підвищується всмоктування лерканідипіну; концентрація мідазоламу не змінюється.

Слід бути обережним при одночасному призначенні  лерканідипіну з іншими субстратами CYP 3A4, такими як терфенадин, астемізол, антиаритмічними препаратами ІІІ класу, такими як аміодарон, хінідин.

Індуктори CY3A4, наприклад, протисудомні засоби (карбамазепін, фенітоїн), або рифампіцин знижують рівень лерканідипіну у плазмі, і в зв’язку з цим його антигіпертензивна дія знижується. У цих випадках рекомендовано частіший контроль рівня АТ.

Одночасне застосування лерканідипіну з метопрололом, b-блокатором, який виводиться переважно через печінку, призводить до зменшення біодоступності лерканідипіну на 50%, тому може бути потрібна корекція дози препарату. Біодоступність метопрололу не змінюється. Цей ефект може виникати внаслідок зменшення печінкового кровотоку, який спричиняється b-блокаторами, тому може зустрічатися з іншими препаратами цієї групи. Отже, лерканідипін можна призначати з b-адреноблокаторами, але при цьому може бути потрібне коригування дози.

Одночасне застосування з флуоксетином (інгібітором СYP 2D6 і СYP 3A4 ) у літнім пацієнтам  не виявило клінічно значущої модифікації фармакокінетики Лерканосту.

Одночасний прийом циметидину по 800 мг на добу не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі, але треба бути обережним при застосуванні більш

високих доз, бо може збільшитися біодоступність і антигіпертензивний ефект лерканідипіну.

Одночасне застосування 20 мг лерканідипіну хворим, які постійно приймають                          b-метилдигоксин, показало відсутність фармакокінетичної взаємодії. Одночасне застосування з дигоксином показало підвищення Сmax дигоксину, але не в AUC. Хворих, яким одночасно призначено дигоксин, слід ретельніше контролювати щодо ознак інтоксикації дигоксином.

При одночасному прийомі лерканідипіну у дозі 20 мг із 40 мг симвастатину, показник AUC для лерканідипіну змінюєтьсяся незначно, тоді як показник AUC для симвастатину і цей же показник для його активного метаболіту b-гідроксикислоти – збільшується. Не очікується взаємодії між цими препаратами при призначенні лерканідипіну зранку, а симвастатину ввечері.

Одночасне застосування лерканідипіну у дозі 20 мг натщесерце та варфарину зміни фармакокінетики останнього не спостерігається.

Лерканідипін безпечно застосовується одночасно з діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту.

Під час прийому лерканідипіну слід уникати вживання алкоголю, оскільки це може призвести до посилення вазодилатуючого ефекту.

Особливості застосування.

Синдром слабкості синусового вузла

При лікуванні пацієнтів з синдромом слабкості синусового вузла (якщо не імплантований кардіостимулятор) слід бути обережними. З обережністю призначати при дисфункції лівого шлуночка серця, хоча гемодинамічно контрольовані дослідження не виявили погіршення шлуночкової функції.

Стенокардія

Деякі дигідропіридини короткочасної дії асоціюються з підвищеним серцево-судинним ризиком при лікуванні хворих з ішемічною хворобою серця. Лерканідипін є препаратом довготривалої дії, проте таким хворим препарат застосовують з обережністю.

Застосування при нирковій або печінковій недостатності

Особливу увагу слід проявляти при лікуванні  пацієнтів з легкою та помірною нирковою або печінкової недостатностью. Хоча рекомендовані дози можуть бути призначено для таких пацієнтів, потрібно з обережністю підходити до збільшення дози до 20 мг на добу. Антигіпертензивний ефект може бути підвищений у хворих з печінковою недостатністю, отже, слід розглянути коректування дози.

Лерканідипін не рекомендується для застосування  пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або  пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Слід уникати одночасного вживання алкоголю, оскільки він може посилити вазодилатуючий ефект антигіпертензивних лікарських засобів.

Індуктори CYP3A4 (карбамазепін, фенітоїн) і рифампіцин знижують рівень лерканідипіну у плазмі, у зв’язку з цим його ефективність може бути нижче очікуваної.

Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат (таблетки 10 мг містять 30 мг лактози, таблетки 20 мг-60 мг лактози), тому його не слід призначати пацієнтам з недостатністю лактази Лаппа, галактоземією або синдромом мальабсорбції глюкози/ галактози.

Анестезіолог повинен бути проінформований про те, що хворий приймає лерканідипін.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Погіршення здатності керувати транспортним засобом або обслуговувати машини є малоймовірним. Проте слід зважити на можливий розвиток сонливості, запаморочення, слабкості, втомлюваності. При цих станах керування автотранспортом чи механізмами протипоказане.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим. Застосовувати внутрішньо. Рекомендована доза становить 10 мг 1 раз на добу, бажано вранці, не менше ніж за 15 хвилин до прийому їжі. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна підвищити до 20 мг.

Підбір дози має бути поступовим, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається після 2 тижнів лікування.

Згідно з дослідженням залежності «доза-ефект» малоймовірно, що при підвищенні дози вище 20 мг на добу ефективність лікарського засобу збільшиться, у той самий час ризик зростання побічних ефектів збільшується.

Може бути запропоновано додавання Лерканосту у схеми лікування з b-адреноблокаторами або діуретиками (гідрохлортіазид), або інгібіторами АПФ (каптоприл або еналаприл), пацієнтам, тиск яких адекватно не контролювався при монотерапії вказаними препаратами.

Діти. Застосування препарату  особам віком до 18 років протипоказано у зв’язку з відсутністю клінічного досвіду.

Передозування. Зареєстровано три випадки передозування лерканідипіну з метою суїциду (150 мг, 280 мг, 800 мг).

Симптоми. За аналогією з іншими дигідропіридинами, при передозуванні слід очікувати виникнення надмірної периферичної вазодилатації і помітної артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії.

Лікування. При тяжкій артеріальній гіпотензії, брадикардії та втраті свідомості необхідно призначати кардіоваскулярні препарати; при брадикардії необхідно ввести внутрішньовенно атропін. З точки зору подовженої фармакологічної дії лерканідипіну, у випадку передозування є необхідним нагляд за станом гемодинаміки таких пацієнтів щонайменше протягом 24 годин. Інформації щодо застосування діалізу немає. Беручи до уваги високу ліпофільність препарату, найбільш імовірно, що рівень у плазмі крові не є репрезентативним для визначення періоду ризику, і діаліз може бути неефективним.

Побічні реакції.

У нижче наведені побічні дії, які, можливо, пов’язані із застосуванням препарату. Серед реакцій частіше виявлялися головний біль, запаморочення, периферичні набряки, тахікардія, посилене серцебиття, припливи крові до обличчя.

З боку імунної системи підвищена чутливість.

З боку нервової системи: сонливість, головний біль, запаморочення.

З боку серця: стенокардія, тахікардія, посилене серцебиття.

З боку судин: припливи крові до обличчя, непритомність.

З боку шлунково  кишкового тракту: нудота, диспепсія, діарея, епігастральний біль, блювання.

З  боку шкіри і її придатків: висип.

З боку кістково-м’язової системи: міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: поліурія.

Загальні порушення: периферичні набряки, астенія, втомлюваність. 

Поодинокі  небажані реакції: гіпертрофічний гінгівіт, зворотне збільшення рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові, артеріальна гіпотензія, збільшення частоти сечовиділення, біль у грудях.  Застосування деяких дигідропіридинів може іноді призводити до прекордіального болю або стенокардії, у виняткових випадках у пацієнтів зі стенокардією може збільшитися частота, тривалість або тяжкість нападів, можуть відзначатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Упаковка.

Таблетки, що містять 10 мг лерканідипіну гідрохлориду

По 14 таблеток у блістері;  2  блістера в картонній упаковці. 

Таблетки, що містять 20 мг лерканідипіну гідрохлориду

По 14 таблеток у блістері; по  2 блістера в картонній упаковці. 

Категорія відпуску.

Заявник.

Місцезнаходження. Україна, 03150, м. Київ, вул. Горького,172, офіс 1017      

Виробник.

Місцезнаходженнявул. Самоковско Шосе, 3, Дупниця 2600, Болгарія.

3, Samokovsko Shosse Str., Dupnitsa 2600, Bulgaria.